ACPAD – історія краху унікального інженерно-музичного пристрою

Що чекає ваш продукт, який є корисним, цікавим і навіть затребуваним, але в дуже вузькій ниші? Чи можна побудувати на цій ідеї стартап? Побудувати можна, але очікувати, що після вашого старту вийде «ап», не варто, тому що є дві важливі проблеми, які треба вирішити.

Проблема перша. На такий товар не може бути ажіотажного попиту, а отже, виникнуть питання із залученням капіталу. Ми ж знаємо, що капіталісти-інвестори люблять заробляти мільйони і неохоче вкладають гроші в малоприбутковий бізнес, яким може виявитися ваш нишевий продукт, тим більше, якщо це складний хардверний девайс. У цьому випадку стартапу треба шукати або ангела-інвестора, або спонсорів, або партнерів — колишніх конкурентів.

Друга проблема — собівартість продукту. Знизити собівартість технологічно складного обладнання можна лише за рахунок масового виробництва. Але у вас нишевий продукт, і розраховувати на швидкі продажі не доводиться. Отже, треба або заморожувати фінансові вкладення, або значно збільшувати вартість продукту.

З усіма цими проблемами зіткнувся німецький музикант Робін Сукрозо, коли вирішив запустити у виробництво цікавий музикальний девайс для гитари.

Серед стартапів не так часто з’являються цікаві девайси напряму arttech, тож історія стартапу ACPAD - це класичний і драматичний приклад того, як геніальна інженерна та музична ідея розбивається об сувору реальність інноваційного бізнесу та питання масового виробництва хардверного обладнання.

Німецький гітарист Робін Сукрозо та команда індійських розробників - зокрема Авінаш Айєр та Амалдев Венугопал створили справді революційний продукт - інноваційну музичну гітарну приставку у вигляді тонкої накладки на деку, що перетворювала музичний інструмент на електронний оркестр. Тисячі музичних інструментів, багатоканальний секвенсор, необмежені можливості зі створення звукових образів - і все це в одній акустичній гітарі. Всі, хто чув як Робін грає на гитарі зі своїм пристроїм, були у захваті. Пристрій назвали назвали ACPAD.  

Однак цей чудовий стартап зазнав фіаско і на сьогодні компанія офіційно вважається закритою (deadpooled). Що ж сталося?

Усе починалося як казка для гітаристів. Робін роками возив із собою громіздке обладнання, намагаючись збільшити можливості акустичної гітари за рахунок лупів та електронної обробки звуку. Одного разу, під час подорожі до Гоа, його обладнання було пошкоджене. Він пожалівся своїм новим індійським друзям і сказав, що було б непогано розробити невеликий пристрій, який замінив би купу важких гітарних девайсів, не потребував би дротів і переробки гітари. Його друзі виявилися талановитими інженерами з престижного Індійського інституту технологій у Бомбеї (IIT Bombay), та й  ідея німецького гітариста їм сподобалася.

Разом вони розробили надтонку (усього близько 2–3.5 мм) полімерну накладку, яка кріпилася до гітари без жодного клею чи гвинтів, мала бездротовий MIDI-зв'язок через Bluetooth, купу чутливих до сили натискання педів та слайдерів і не псувала акустичний звук гітари.

Відео-демонстрація ACPAD на YouTube у червні 2015 року просто стала вірусною серед музикантів.

Наприкинці 2015 року команда запустила кампанію на Kickstarter. Замість скромної мети у $44,500 вони зібрали майже $300,000 (€296,922) від більш ніж 1200 бейкерів. Без сумніву це був успіх і стартап вирішив перейти від прототипів до серійного виробництва.

Ось тут і розпочались проблеми. Індійська команда дуже хотіла виготовляти гаджет саме в Індії, щоб довести, що країна здатна створювати не лише софт, а й складні хардверні стартапи. Проте вони зіткнулися з жорстокою реальністю: 

• Постачальники матеріалів: Багато індійських підрядників підвели команду на етапі відливу ультратонкого полімерного корпусу та інтеграції гнучких плат. Технології виготовлення девайсу виявилися набагато складніше, ніж уявляли собі індійські виробники.
• Затримки: Терміни відвантаження перших партій постійно переносилися, що викликало хвилю обурення серед бейкерів на Kickstarter.
• Фінансовий тиск: Хоча $300,000 здавалися досить великою сумою, для розробки абсолютно нової категорії електроніки з нуля — разом з апаратним забезпеченням — цього виявилося замало.

Попри всі ці проблеми,  наприкінці 2016 – у 2017 році першу обмежену партію девайсів таки вдалося випустити й розіслати частині покупців. Робін навіть записав декілька крутих живих виступів з фінальною версією, та запустив на Ютубі серію туторіалів по користуванню девайсом.

Проте, все ж таки, після першої хвилі релізів стартап так і не зміг масштабуватися. За словами Робіна Сукрозо, проблемою стали як технічні нюанси гаджета, так і брак капіталу.

Пристрій був чудовим, але специфічним. Він вимагав від гітариста занурення в програмне забезпечення на кшталт Ableton Live, правильного налаштування Bluetooth-з'єднання з низькою затримкою на різних ОС, а також особливої техніки гри (fingerstyle чи percussive guitar). Ринок виявився досить нішевим. Крім того, команда складалася з інженерів та музикантів, тож у ній бракувало фінансистів і фахівців із фандрайзингу. Масове комерційне виробництво вимагало нових мільйонних інвестицій, які залучити так і не вдалося.

Конкуренція на ринку MIDI - контролерів (хоч і не специфічних для гітар) з боку великих брендів на кшталт Roland чи Keith McMillen Instrument також тиснула на стартап.

З часом оновлення на сторінках проєкту припинилися, офіційний сайт закрився, а компанія ACPAD (яка базувалася юридично в Берліні) припинила свою діяльність.

Сам Робін Сукрозо не полишив музику. Він продовжує залишатися затребуваним берлінським музикантом, продюсером та перформером. Свій винахід та унікальний стиль гри він трансформував у власні живі шоу, де виступає як «людина-оркестр», поєднуючи техно, ембієнт та акустичну гітару. ACPAD назавжди залишився в історії музичних технологій як смілива та дуже красива спроба змінити підхід до гітарного перформансу.

Можливо, колись цей девайс ще вистрелить, але на той момент це була технологія, що з’явилася не в той час, не в тому місці й не серед тих людей.

STARTUP NEWS