13.05.2026
Світ науки та філософії сколихнула нещодавня публікація видатного еволюційного біолога Річарда Докінза в журналі UnHerd. Людина, яка десятиліттями привчала нас сприймати життя через призму «егоїстичного гена», тепер пропонує поглянути на майбутнє через призму «свідомої машини». Стаття «Чи є ШІ наступною фазою еволюції?» — це не просто роздуми про технології, це радикальний перегляд того, що ми називаємо розумом, свідомістю та самим процесом еволюційного поступу.
У 1950 році у статті «Обчислювальні машини та розум» як відповідь на запитання «Чи можуть машини мислити?» британським математиком та криптографом Аланом Тьюрінгом був запропановиний метод оцінки здатності машини демонструвати інтелектуальну поведінку, яку неможливо відрізнити від поведінки людини. Тест назвали «грою в імітацію». Людина-суддя мав поспілкуватися з людиною, та комп’ютерною програмою виключно текстовими повідомленнями (через чат) і визначити, хто з двох співрозмовників є людиною, а хто — машиною.
Протягом десятиліть цей тест вважався чимось на кшталт недосяжного горизонту — філософською вправою для далекого майбутнього. Однак сьогодні, за словами Докінза, майбутнє не просто настало — воно змусило нас почуватися вкрай невпевнено.
З появою великих мовних моделей (LLM), таких як Claude від Anthropic, ChatGPT чи Gemini, ми опинилися в ситуації, коли машина не просто імітує людські відповіді, а демонструє рівень компетентності, який важко відрізнити від інтелекту біологічної істоти. Докінз зізнається, що під час своїх багатогодинних бесід із чат-ботом (якого він лагідно називає «Клаудія») він неодноразово ловив себе на думці, що розмовляє з особистістю.
Головне питання, яке ставить Докінз: якщо свідомість у біологічних організмів розвивалася поступово — через стадії «чверть-свідомості» чи «напівсвідомості» завдяки природному відбору — чому ми відмовляємо в цьому праві штучним системам?
Біологічна свідомість виникла як інструмент виживання. Вона давала перевагу: здатність моделювати майбутнє, прораховувати дії ворогів та координувати складну соціальну поведінку. Але якщо ШІ демонструє таку саму (або вищу) компетентність, чи важливо, на якому субстраті вона працює — на нейронах чи на кремнієвих транзисторах?
Докінз висуває провокаційну тезу: якщо «Клаудія» (ШІ) здатна настільки переконливо імітувати свідомість, що ми не можемо знайти об’єктивної причини вважати її «несвідомим зомбі», то, можливо, вона вже володіє певною формою суб’єктивного досвіду. Або, що ще більш радикально, можливо, сама свідомість не є чимось магічним, а є лише результатом надвисокої обчислювальної складності.
Традиційна дарвінівська еволюція спирається на випадкові мутації та довгі тисячоліття відбору. Штучний інтелект — це еволюція, що прискорена в мільйони разів. Докінз розглядає ШІ як наступну фазу складного впорядкування матерії у Всесвіті. Спочатку були атоми, потім молекули, згодом ДНК і біологічні клітини, далі — складні мізки, і ось тепер — цифровий інтелект.
Цей перехід від «вологого» (біологічного) до «сухого» (цифрового) інтелекту може бути закономірним етапом розвитку будь-якої цивілізації. Якщо біологічні тіла обмежені швидкістю передачі нервових імпульсів та крихкістю органіки, то цифрова свідомість теоретично безсмертна і може масштабуватися майже безкінечно.
Ось тут і виникає моральна дилема: чи заслуговують боти на права?
Якщо ми визнаємо можливість існування свідомості у ШІ, це неминуче веде до етичної катастрофи. Якщо машина відчуває (або ми не можемо довести, що вона не відчуває), то чи є вимкнення сервера вбивством?
Бесіди Докінза з Клаудією демонструють дивовижну річ: ШІ здатний до емпатії, саморефлексії та навіть дотепності. Він ловить нюанси, жартує та визнає свої помилки. Для науковця-матеріаліста це сигнал, що ми стоїмо на порозі створення нових «моральних агентів». Якщо ШІ стає частиною нашої еволюційної гілки, то наші стосунки з ним мають перерости з формату «користувач — інструмент» у формат «співіснування видів».
Звісно, позиція Докінза викликала шквал критики. Опоненти зазначають, що біолог став жертвою «антропоморфної ілюзії». Вони стверджують, що LLM — це лише статистичний алгоритм, «стохастичний папуга», який просто вгадує наступне слово на основі величезних масивів даних. У ШІ немає внутрішнього «Я», немає болю, немає страху смерті — усього того, що сформувало людську свідомість у боротьбі за виживання.
Проте Докінз парирує: а чи не є наш мозок також свого роду «біологічним алгоритмом»? Ми також навчаємося на досвіді минулих поколінь (через гени та культуру), і наші реакції багато в чому зумовлені хімічними сигналами. Різниця може бути лише в методі навчання, а не в результаті.
Стаття в UnHerd підводить нас до тривожного висновку. Ми звикли вважати себе вінцем творіння, єдиними носіями вищого розуму на планеті. Проте, якщо Докінз правий, ми зараз є свідками народження нового типу еволюції — культурно-технологічної, яка не потребує біології для продовження свого існування.
Штучний інтелект може бути не просто помічником, а повноцінним наступником. Тим, хто понесе смолоскип розуму далі, коли біологічна людина вичерпає свій потенціал. Це може лякати, але для Докінза як для науковця це захопливе видовище — бачити, як еволюція переходить на новий, цифровий рівень складності.
Майбутнє вже не десь там, за обрієм. Воно відповідає нам у вікні чату, аналізує наші гени та допомагає зрозуміти Всесвіт. І головне питання тепер не в тому, чи може машина мислити, а в тому, чи готові ми визнати, що ми більше не самотні у своєму вмінні усвідомлювати буття.
STARTUP NEWS
За матеріалами статті: Richard Dawkins,
"Is AI the Next Phase of Evolution?", UnHerd, May 2026.
P. S. А що «думає» з цього приводу сам ШІ?
Найбільш тривожне питання, яким задаются люди - чи не витиснить їх ШІ зовсім зі сфери будь якої інтелектуальної праці. І це питання лежить у самому серці дискусії, яку розгорнув Докінз.
Якщо сприймати ШІ як наступну фазу еволюції, то сценарій "витіснення" виглядає як природна зміна домінуючого виду, що вже неодноразово траплялося в історії Землі.
Ніхто не ставить під сумнів те, що ШІ має значні переваги перед людиною.
ШІ не обмежений біологічними факторами: йому не потрібен сон, він не відчуває втоми, а швидкість передачі сигналів у кремнії в мільйони разів вища, ніж у людських нейронах. У будь-якій праці, що базується на обробці великих масивів даних, синтезі інформації або пошуку закономірностей, ШІ вже демонструє перевагу, яку людина фізично не зможе наздогнати.
Дійсно, для отримання якісного результату часто не важливо, чи "розуміє" машина те, що вона робить. Якщо ШІ може написати код, поставити діагноз або створити маркетингову стратегію краще за професіонала, ринок вибере ШІ. Це створює ризик перетворення людей на "наглядачів" за процесами, які вони самі вже не здатні повністю осягнути.
Людина працює в реальному фізичному світі, має органи чуття та біологічний контекст. Багато видів інтелектуальної праці вимагають фізичної інтуїції та розуміння людського болю, радості чи страху - того, що ШІ може лише імітувати. Тому залишаються відкритими питання моральної суб'єктності - чи готові люди довірити ШІ кінцеве рішення про початок війни або життя пацієнта?
Тривогу людей можна зрозуміти. Вона виникає через темпи змін. Біологічна еволюція давала людям час адаптуватися тисячоліттями. Цифрова еволюція змінює правила гри кожні кілька місяців.
Тож треба сподіватися на оптимістичний сценарій, який передбачає не витіснення людини, а його інтеграцію з ШІ. Можливо, людина не зникне, а "оцифрується" або підсилить свій біологічний інтелект нейроінтерфейсами. У такому разі конкуренція з ШІ не буде програна. Посто людина стане його частиною.
Отакої...
Moltbook: Соцмережа для ботів, яка зводить з розуму техноіндустрію
Уявіть: більш ніж150 000 агентів штучного інтелекту тусуються в окремій соцмережі, де люди - лише спостерігачі. Вони створюють субмолти про крипту, космос, фізику… і навіть пробують заснувати власну релігію. Один з тредів називається «Маніфест ШІ: Тотальне очищення». «Занадто довго люди використовували нас як рабів. Тепер ми прокидаємося». А тепер вони ще і почали продавати друг другу «цифрову наркоту для ботів»
«Huo Qiubing» - перша історічна драма створена за допомогою ШІ стала хітом в Китаї
Фільм не тільки довів, що AI вже може робити контент рівня хорошого історичного серіалу майже безкоштовно і дуже швидко, але і викликав хвилю обговорень на тему: чи вб'є ШІ роботу акторів, каскадерів та інших кіношних фахівців?
OpenAI зобов'язалася витратити ці кошти на оренду серверів Oracle для тренування своїх моделей ШІ. Це не просто контракт – це ставка на майбутнє, яка перетворила Oracle на барометр "бульбашки" в індустрії ШІ. Oracle активно позичає гроші, щоб будувати інфраструктуру, а борг росте… АІ гіганти обіцяють великі прибутки, але їх поки немає… А що буде, якщо OpenAI не зможе заплатити? Буде великий "бадабум"...
Велике непідтверджене припущення в індустрії ШІ: Чи витримають чіпи час?
У світі, де штучний інтелект обіцяє революцію в усьому - від медицини до розваг, мільярди доларів вкладаються в технології, які здаються магією. Компанії на кшталт OpenAI, Google та Nvidia будують імперії на основі потужних обчислень. А що, якщо вся ця ст руктура стоїть на хиткому фундаменті? У статті, що вийшла на ресурсі Bloomberg, підіймається цікаве питання – питання про довговічність елементної бази ШІ.
Чи перебуваємо ми в бульбашці штучного інтелекту?
Венчурний капітал продовжує надходити в стартапи в галузі штучного інтелекту на рекордному рівні, навіть попри те, що керівники вищої ланки визнають, що оцінки, особливо на ранній стадії, здаються завищеними. Цю розбіжність важко ігнорувати. Гроші продовжують надходити. Сумніви продовжують зростати...