27 червня - День народження банкомата

27 червня 1967 року в районі Енфілда на півночі Лондона у відділенні британського банку Barclays був встановлений перший функціонуючий банкомат із видачі готівки - Automated Teller Machine (ATM). Його винахідник, шотландець Джон Шепард-Баррон, хотів, щоб його офіційно відкрили 23 червня - у свій день народження, але не склалося.

 

Апарат коштував 18 тисяч доларів. Збереження грошей у першому банкоматі гарантував сталевий корпус товщиною 1,6 сантиметра, для розтину якого, на той час, злодіям знадобився б газовий пальник і вісім годин роботи. Спочатку видача грошей була дуже обмежена. За ваучером можна було отримати трохи більше 10 фунтів. Чек мав і свій ступінь захисту – слаборадіоактивну та безпечну для клієнтів мітку (ізотоп C14). За чутками, винахідник відмовився від довжини ПІН-коду у шість цифр на користь чотирьох, бо таку просту комбінацію могла запам'ятати його дружина. Першим цей пристрій випробував англійський шоумен та комік Р. Варні.

 

Другим у світі банком, який встановив банкомат подібної конструкції, став ще один банк Великої Британії — Chemical Bank.

 

За словами відомого американського економіста Пола Волкера, це єдиний корисний банківський винахід минулих десятиліть.

 

Справедливості заради слід зазначити, що насправді ідея створити пристрій самообслуговування, який працює з готівкою, з’явилася майже на три десятиліття раніше у США. Однак американський прототип банкомату міг виконувати лише функцію поповнення рахунку. Тобто через нього можна було внести готівку на свій рахунок у банку, оплатити квитанції, але не отримувати готівку. Зрозуміло, що про будь-яке зарахування прийнятих пристроєм готівкових коштів на банківські рахунки в режимі реального часу тоді не можна було й подумати, оскільки необхідної для цього комп’ютеризації ще не було.

 

Цей пристрій розробив американець італійського походження Лютер Джордж Сім'ян (Luther George Simjian), винахідник фотоапарата з автоматичним фокусом та безлічі інших корисних речей. Ще в 1939 році у нього виникла ідея механічного пристрою, що дозволяв здійснювати банківські операції без участі касира. Через десять років Сім’ян сконструював апарат під назвою Bankograph. Усередині апарату знаходилася міні-фотокамера, яка знімала кожну внесену монету та купюру й фіксувала дату та час. Через 30 секунд пристрій видавав своєрідну фотоквитанцію про зарахування коштів на рахунок клієнта. Сім’ян презентував своє дітище у First National City Bank, який згодом було перейменовано на Citibank. Керівництво банку вирішило провести експеримент і встановило перший зразок банкографа в Нью-Йорку в 1960 році. Однак охочих віддати свої кровні гроші бездушній машині виявилося зовсім небагато, і вже через півроку апарат був відправлений на звалище. Така ж доля спіткала аналогічну машину в Токіо в 1966 році.

 

У 1960-х роках банкомат називали «роботом-касиром». Згодом в англійській мові закріпилося професійне словосполучення Automated Teller Machine, або ATM, яке вживається й донині. У розмовній мові банкомат називали cash machine — «машина з готівкою» або hole in the wall — «дірка в стіні», що вказує на те, що перші банкомати встановлювалися переважно в стінах. Barclays Bank навіть зареєстрував останнє словосполучення як торгову марку й розмістив цей логотип на своїх банкоматах.

 

А тим часом апарат Шепарда-Баррона набував дедалі більшої популярності. Через дев’ять днів після появи банкомату Barclays аналогічні пристрої з’явилися у Швеції. Через місяць таким самим банкоматом обзавівся Вестмінстерський банк. У 1968 році перший банкомат відкрився в Німеччині.

 

Далі банкомати почали свій переможний похід по всій Європі. І одразу ж почалися санкціоновані та не дуже перевірки революційного винаходу на безпеку. Перший автомат у Лондоні зазнав нападу вандалів, а в роботі банкомату, встановленого в Цюриху, почалися незрозумілі збої. Пізніше з’ясували, що перехресні дроти трамвайної лінії, що пролягала поруч, іскрили, що й було причиною перешкод.

 

Однак обмежена функціональність пристрою шотландця, який не працював із банківськими картками, стримувала широке поширення цього винаходу. Але сама ідея банкомату дала поштовх подальшому розвитку технічної думки.

 

У другій половині 60-х років співвітчизник Шепарда-Баррона, інженер Джеймс Гудфеллоу, запатентував ідею зберігання ПІН-коду на самій картці та порівняння його значення з чотиризначним кодом, який власник картки набирає на клавіатурі пристрою під час зняття готівки — таким чином, було вирішено завдання використання платіжної картки як ідентифікаційного інструменту в рамках пристроїв банківського самообслуговування.

 

Наступний крок на шляху до сучасних банкоматів зробив співробітник американської компанії Docutel, колишній бейсболіст Дональд Ветцел. Він розробив машину, що працювала з банківськими пластиковими картками з магнітною смугою, на якій записані такі дані, як ім’я власника, номер його рахунку та реквізити банку. Перший зразок банкомату конструкції Ветцеля було встановлено на Лонг-Айленді у відділенні Chemical Bank у вересні 1969 року. Через деякий час аналогічні банкомати з’явилися й на вулицях Нью-Йорка. Однак масового поширення вони не набули.

 

Справа в тому, що ці пристрої працювали в режимі офлайн і не підтримували зв’язок із банком. Відповідно, вони не мали функції перевірки стану рахунку клієнта. З огляду на це розробники не знайшли іншого способу забезпечення фінансової безпеки, окрім встановлення лімітів на суму грошей, що видається під час однієї операції зняття готівки.

 

Проте, хоча ці апарати мали такий серйозний недолік, а їхнє виготовлення обходилося недешево, деякі великі банки, серед яких First National City Bank, почали повсюдно встановлювати банкомати у своїх відділеннях.

 

Справжній бум інтересу до банкоматів виник лише в середині 1980-х, коли на ринку вперше з’явилися пристрої, що працювали в режимі онлайн. З цього моменту банкомат остаточно набув свого сучасного вигляду та функціоналу.

 

На сьогодні у світі налічується приблизно три мільйони банкоматів. Найпівнічніший із них розташований у Лонг’їрі на полярному архіпелазі Шпіцберген. Найпівденніший — на антарктичній станції Мак-Мердо, щоправда, навіщо він там - незрозуміло.

 

 

STARTUP NEWS