7 лютого - день народження механічного будильника

Саме в цей день, у 1847 році французський годинникарь - винахідник Антуан Ред'є отримав патент на перший регульований механічний будильник, що дозволяв налаштовувати час дзвінка.

 

С того часу, як люди стали кудись поспішати, а мені здається вони завжди поспішають, вони почали замислюватись, а чи не зробити якісь пристрий, який не давав би проспати і запізнитись на важливу зустріч. Так от, перший такий пристрій, який згадують історики, винайшов відомий філософ Платон у Стародавній Греції ще у V столітті до н.е.

 

Платон читав лекції і постійно запізнювався. Щоб вчасно прокидатися для своїх ранкових лекцій він і вирішив сконструювати пристрій на базі водяного годинника – клепсидри який би давав гучний звук у потрібний час. У цьому гаджеті вода поступово наповнювала спеціальні резервуари і коли рівень води досягав певної позначки, вона витісняла повітря з герметичної посудини. Повітря проходило через трубку і створювало гучний свистячий або трубний звук, схожий на водяний орган. Від цього звука Платон просинався. Хоча цей пристрій не був «будильником» у сучасному розумінні, він, безперечно, був першим відомим автоматичним сигналізатором часу для пробудження.

 

Протягом століть у Європі та Китаї ченці та астрономи також розробляли складні системи для відліку часу. У Китаї близько 725 року н. е. буддистський монах і математик І Сін створив водяний механічний годинник, який використовував водяні колеса та видавав дзвони у певні години.

 

У Середньовічній Європі механічні годинники, які з'явилися у XIII столітті, часто розміщували у церковних вежах, і вони дзвонили, щоб позначити години молитви, роботи та прийому їжі. Само слово «годинник» (clock) походить від латинського слова clocca, що означає «дзвін». Деякі з цих ранніх вежових годинників мали і функцію дзвону у встановлений час.

 

Але справжня історія персонального, механічного будильника починається пізніше, коли годинники стали доступнішими для приватних осіб, а не лише для церков і королівських палаців.

 

Перший персональний механічний будильник з'явився в 1787 році завдяки Леві Гатчінсу (Levi Hutchins) з Конкорда, штат Нью-Гемпшир, США. Гатчінс створив пристрій, який міг дзвонити о заданій годині (зокрема, о 4-й ранку), щоб будити його для роботи. Однак цей будильник не був регульованим - час спрацьовування був фіксованим. Гатчінс створив цей будильник виключно для особистого використання. Він не подавав заявку на патент і не збирався удосконалювати конструкцію.

 

А от перший регульований механічний будильник, який дозволяв налаштовувати час пробудження, з'явився пізніше, у 1847 році, завдяки французькому годинникарю Антуану Ред'є (Antoine Redier), який сконструював часовий механізм з отворами на циферблаті для вставки штифта, що дозволяв налаштовувати час дзвінка.

 

Ред'є отримав патент на свій девайс 7 лютого 1847 року у Франції. Цей патент зареєстровано у французькому Національному інституті промислової власності (INPI) під номером 4156 під назвою «réveille-matin» (будильник). Це був перший патент на регульований механічний будильник, який став справжнім прототипом сучасного настільного будильника.

 

У другій половині XIX століття, з початком промислової революції та зростанням фабричного виробництва, потреба у точному та надійному пробудженні для працівників стрімко зросла. Був потрібен якись зручний і простий приліжковий будильник, який можна б було запустити у масове виробництво. І такий пристрій з’явився.

 

24 жовтня 1876 року  Сет Е. Томас (Seth E. Thomas) – син засновника компанії Seth Thomas Clock Company (США) отримав патент (U.S. Patent No. 183,725) на зручний і простий приліжковий годинник. Патент стосувався корпусу годинника спеціально адаптованого для «настільних будильників із заводним механізмом на задній панелі» (back-winding alarm clock).

 

Ця конструкція сприяла стандартизації та масовому виробництву компактного приліжкового будильника, який став недорогим і доступним товаром для кожної родини.

 

 

STARTUP NEWS