8 листопада День народження грамофону. Саме в цей день 1887року німецько-американський інженер Еміль Берлінер отримав американський патент № 372,786 на "Грамофон" - пристрій для запису звуку горизонтальною модуляцією голки на обертаючій поверхні.
Цей винахід поклав початок сучасній грамзаписній індустрії. А пристрій для відтворення звуку що записаний на дисках став одним із найвизначніших винаходів кінця XIX століття і зробив музикальні твори доступними для мас.
На відміну від циліндричних фонографів Томаса Едісона, грамофон використовував плоскі диски, що дозволило масове виробництво та поширення музики.
Винахідник грамофону Еміль Берлінер народився 20 травня 1851 року в Гановері, Німеччина, у єврейській родині. У 1870 році, після поразки Пруссії у Франко-прусській війні, він емігрував до США, спочатку оселившись у Вашингтоні, де працював на фабриці. Берлінер мав природний талант до механіки та винахідництва: ще в юності він експериментував з електрикою та акустикою. У 1877 році він розробив мікрофон для телефонів Александра Грема Белла, що стало його першим великим успіхом і принесло йому роботу в American Bell Telephone Company. До 1884 року Берлінер пішов з компанії, щоб присвятити себе незалежним дослідженням, мріючи про революцію в записі звуку.
Ідея грамофону зародилася під впливом фонографа Едісона, винайденого 1877 року, та графофону Белла, які використовували воскові циліндри. Ці пристрої мали суттєві недоліки: циліндри були крихкими, важко дублювалися та не підходили для масового виробництва. Берлінер, надихнувшись фонографом Леона Скотта (phonautograph), вирішив перейти на плоскі диски з латеральними (горизонтальними) вібраціями голки. У 1886 році він розпочав експерименти в домашній лабораторії у Вашингтоні, прагнучи створити систему, де звук записувався б на обертаючому диску, а не циліндрі.
Розробка грамофону тривала два роки і була сповнена невдач. Берлінер спочатку пробував фотоґравюру на склі, але матеріал виявився непридатним. Потім він перейшов на цинкові диски, вкриті сумішшю бджолиного воску та бензину, де голка проїздила канавки, а звук фіксувався шляхом травлення кислотою. Перші записи були ручними: Берлінер крутив диск вручну, співаючи чи граючи на інструментах. Але була проблема – треба було знайти міцний матеріал для дисків: целулоїд швидко зношувався, а твердий каучук не витримував тиску. Лише до 1893 року з'явилися гумові диски, а в 1895-му — пресовані з шелаку, що стали стандартом. У 1888 році Берлінер створив прототип з ручним приводом і плоским диском, який демонструвався наживо.
Ключовий момент настав 8 листопада 1887 року, коли Берлінер отримав американський патент на "грамофон". Наступний патент № 382,790 від 15 травня 1888 року описував запис на тонкому восковому шарі над металом чи склом. У травні 1888 року Берлінер продемонстрував винахід у Franklin Institute у Філадельфії, та детально розповів про свої помилки та успіхи в журналі інституту.
У вересні 1889 року Берлінер вирушив у річну подорож до свого рідного міста Ганновер, Німеччина, де провів низку дуже успішних і широко розрекламованих демонстрацій свого грамофона перед технічними товариствами, Німецьким імперським патентним відомством та елітою німецької наукової спільноти.
Берлінер був дуже добре прийнятий, і його досягнення викликали великий інтерес до його винаходу по обидва боки Атлантики, оскільки в США з'явилися новини про тріумфальні демонстрації, в яких грамофон Берлінера безпосередньо змагався з фонографом Едісона і восковими циліндрами (представленими лише роком раніше).
Після цих успішних демонстрацій для громадськості та наукової спільноти Берлінер вирішив вивести свій винахід на ринок. Виробництво та реклама грамплатівок розпочалася одночасно з граммофонами, в серпні 1889 року.
У 1894 році Берлінер заснував United States Gramophone Company у Вашингтоні, випустивши перші 7-дюймові диски та ручний грамофон. Поступово "стартап" Берлінера масштабувався на інши країни: The Gramophone Company у Лондоні (1898), Deutsche Grammophon у Гановері (1898) та Berliner Gram-o-phone Company of Canada (1899). Співпраця з інженером Елдріджем Р. Джонсоном додала девайсу пружинний механізм, що значно покращило зручність програвача.
Однак успіх супроводжувався скандалами та неприємностями: пожежа в лабораторії 1897 року знищила майстер-зразки, ускладнивши відновлення бізнесу. У 1898 році з'явилися піратські "Wonder" машини, а судові позови з Frank Seaman призвели до закриття американської філії в 1900 році. Через суди Берлінер вирішив покинути американський бізнес. Він передав його Елдріджу Джонсону, а сам поїхав до Канади реорганізовувати компанію.
Винахід Берлінєра поклав основу грамзаписній індустрії: плоский диск став стандартом, а його технологія еволюціонувала в сучасні вінілові платівки. Джонсон заснував Victor Talking Machine Company у 1901 році, яка стала домінувати на ринку. Грамофон зробив музику доступною для всіх, перетворивши її з елітного розваження на масове явище. Сьогодні Берлінер вважається батьком звукозапису, а його грамофон - одним із ключових винаходів ери індустріалізації.
Олекса Тризуб для STARTUP NEWS
P. S. Попри те, що міжнародного дня грамофону як такого не існує, є кілька національних свят, пов'язаних з історією грамзапису та фонографа, які часто плутають з грамофоном через схожість технологій.
У Японії 31 липня відзначають Phonograph Day (або Gramophone Day за деякими джерелами), на честь дня, коли Томас Едісон отримав патент на фонограф у 1877 році. Це свято підкреслює витоки запису звуку, і японські компанії, як-от JICO чи Shimadzu, активно його популяризують, згадуючи про виробництво голок для грамофонів.
У США 12 серпня святкують National Vinyl Record Day, присвячений вініловим платівкам і історії грамзапису, натхненний винаходами Едісона та Берлінєра.