29 вересня 1899 року народилася людина, яка змінила систему чистописання. Це угорець Ласло Біро. А знаменитий він тим, що винайшов кулькову ручку.
Ласло був дуже креативною людиною. Після навчання на медичному факультеті він так і не став лікарем. Спробувавши себе в різних професіях - від гіпнотизера до автогонщика, Ласло в підсумку зайнявся журналістикою.
За службовим обов'язком робочим інструментом Біро була ручка і згодом журналіст дійшов висновку, що цей друкарський прилад дуже далекий від досконалості. На той момент часу вже були доступні капілярні пір'яні ручки фірми Паркер. Ручки ці були порівняно дорогими, але недоліки все одно мали досить серйозні - вони протікали. Іноді «вічне пір'я» просто ковзало по паперу, не залишаючи слідів. Однак, попри всі свої недоліки, на той момент ці ручки були найдосконалішими.
Ласло Біро з дитинства мав розум винахідника - якщо він чимось не був задоволений, то завжди вважав за краще з'ясувати - а чи можна поліпшити це щось? До того ж Біро займався автоперегонами і примудрився продати свій патент автоматичної коробки передач компанії General Motors.
Так вийшло і з ручкою. Замислившись над причиною недосконалості письмових приладів, він зрозумів, що причина всього - занадто рідке чорнило. Замінити його можна було б друкарською фарбою, але вона, своєю чергою, була занадто густою... Так винахідникові й спала на думку ідея кульки. Кульки, яка, обертаючись у капілярній трубці, залишатиме на папірі слід від доволі густої фарби.
25 квітня 1938 року Ласло Біро отримав патент на свою кулькову ручку. 25 квітня 1938 року через нацизм, що піднімав голову, йому довелося тікати з Угорщини - спочатку до Парижа, а потім до Аргентини.
Першу ліцензію на виробництво своїх кулькових ручок Біро продав у Парижі, але по-справжньому масове їхнє виробництво налагодили британці - ручки ці стали активно використовуватися в авіаційній промисловості.
10 червня 1943 року Ласло Біро отримав аргентинський патент на свій винахід.А незабаром він відкрив фабрику з виробництва кулькових ручок «Eterpen».
Щорічний продаж ручок Біро сягнув 7 мільйонів штук. Але грандіозний комерційний успіх виявився локальним і винахідник вирішив вийти на Американський ринок.
З американським ринком не склалося.Коли Біро вирішив отримати американський патент, з'ясувалося, що його випередили - дехто вже побував в Аргентині й оцінив прибутковість підприємства, запатентувавши в США винахід Ласло. Цей «хтось» був Мільтон Рейнолдс із Чикаго. Він оформив документи на своє ім'я, тобто, просто вкрав винахід Біро. Судові розгляди закінчилися не на користь реального автора і найбільший ринок США Біро не дістався.
Перші кулькові ручки Рейнолдс були продані в нью-йоркському універмазі Гімбельса за ціною 12 доларів 50 центів. Правильно організована рекламна компанія зробила свою справу. Рейнолдс найняв чемпіонку з плавання Естер Вільяме, яка продемонструвала, що кулькова ручка може писати навіть під водою. Інші рекламісти продемонстрували, що ручка пише кулькою вгору або через стопку копіювального паперу.
Коли в 1945 році перша партія ручок надійшла в продаж, владі довелося виставляти кордон із кількох сотень поліцейських, щоб хоч трохи стримати натиск людей, які хотіли купити новий «гаджет». У перший же день вдалося продати всю партію з 10 000 штук, хоча коштували вони недешево.
Але одна проблема все ж залишалася: незважаючи на галас, здійнятий навколо новинки, ручки працювали погано. Вони підтікали, зіпсувавши чимало важливих документів і класних сорочок. Крім того, в них пересихало чорнило. Обсяг продажу почав повільно повзти вниз. Ціна - теж.
Кулькові ручки, які зовсім недавно вважалися предметом розкоші, почали продавати всього за дев'ятнадцять центів. Але одного разу купивши ручку навіть за ці копійки і спробувавши писати, покупці розуміли, що ця ручка - лайно!
Втім, на цьому історія кулькової ручки Біро не закінчилася. У 1950-му француз Марсель Біш (Marcel Bich) купив патент Біро і серйозно його допрацював.
У підсумку на світ з'явилася ручка зі ще меншою сталевою кулькою, діаметром близько 1 мм. Вона зовсім не протікала, і в цілому була кращою за ручку Біро за своїми характеристиками. Саме цю ручку Марсель Біш 'Кристал', запатентував її у Штатах і заснував компанію BiC. Ця компанія і сьогодні є одним з найбільших виробників і продавців кулькових ручок.
Знаменита Bic Crystal досі залишається найпопулярнішою серед ручок - на день випускається по 14 мільйонів штук (а підробок ніхто порахувати не в змозі). Її корпус спеціально зроблений прозорим, ніби кажучи: «головне - зміст, оболонка - ніщо».
Що стосується Ласло Біро, то Аргентина стала його домівкою - він прожив у цій країні все своє життя і помер у Буенос-Айресі 24 жовтня 1985 року у віці 86 років.
День народження Ласло Біра, 29 вересня, відзначається в Аргентині як національне свято - День винахідника. До речі, словом «biro» досі називають кулькову ручку у Великій Британії, Австралії та Новій Зеландії.
STARTUP NEWS
P. S. Задля справедливості зазначимо, що основна ідея сучасної кулькової ручки належить не Біро а американському юристу, випускнику Гарварда Джону Джей Лауду, що отримав патент на свій винахід ще у 1888 році. Це була його ідея створити інструмент для письма, який містив би маленьку металеву кульку, що обертається, затиснута в гнізді. Цей механізм дозволяв кулі переносити чорнило з резервуара всередині пера на поверхню, коли куля оберталася. Але призначення цього інструменту було зовсім інше.
«Мій винахід полягає в удосконаленому резервуарі або авторучці, особливо корисній, серед іншого, для маркування на шорстких поверхнях, таких як дерево, грубий обгортковий папір, шкіра та інші предмети, де звичайна ручка не може бути використана», — описував Лауд свій письмовий інструмент.
Джон Лауд окрім основної професії, займався ще й кушнірством, і йому часто доводилось позначити місце на шкірі для розрізу, ось він і винайшов новий інструмент для маркування. Проте на папері ця ручка не писала, а тому користі від неї для загалу було небагато і комерційного успіху вона не мала.
Навряд чи Ласло Біро бачив цей патент. Скоріш за все йому просто прийшла на думку така ж сама ідея. Прийшла саме тоді, коли вона була потрібна і змогла вистрілити.