28 лютого 1929 року в Торонто народився один з найбільших архітекторів сучасності, який стояв біля витоків архітектурного деконструктивізму, лауреат Прітцкерівської премії 1989 року Френк Оуен Гері.
У портфоліо маститого архітектора Художній музей Фредеріка Вайсмана в Міннеаполісі, "Танцюючий дім" у Празі, обшитий титановими листами музей Гуггенгайма в Більбао, концертна зала імені Волта Діснея в Лос-Анджелесі, музей Vitra в Вайль-на-Рейні, будівля IAC у Нью-Йорку та інші унікальні споруди.
Саме побудований ним в іспанському Більбао музей сучасного мистецтва Фонду Гуггенгайма викликав захоплення французького мільярдера Бернара Арно, який побажав мати у своєму розпорядженні будівлю, збудовану в аналогічній естетиці.
Бернар Арно не тільки власник компанії LVMH, що випускає предмети розкоші і торгує ними, але також має в своєму розпорядженні і велику колекцію творів сучасного мистецтва. Ось він і вирішив поповнити свою "колекцію" унікальним музеєм сучасного мистецтва Фонду Loui Vuitton, для чого і запросив знаменитого архітектора. Візьміть до уваги, що Френку Гері на той час було вже 85 років.
Уже сьогодні новий музей сучасного мистецтва зараховують до знакових споруд XXI століття. Тут архітектура Френка Гері набуває абсолютно нових форм і тим самим відображає дух Фонду Louis Vuitton: унікальний, творчий, новаторський.

Будівля музею височіє на 46 метрів у частині паризького Булонського лісу. Скляна оболонка будівлі з 12 "вітрил", зроблена з 3,6 тис. скляних панно, на кожне з яких нанесено унікальний візерунок. З терас музею відкривається чудовий вид на Париж та його околиці.

У спадщині XIX століття Френк Гері почерпнув ідею легкості та прозорості скла. Йому подобається дивуватися і дивувати. Його архітектурні рішення увібрали в себе класику минулих епох, сучасні інноваційні технології та сміливість першопрохідника.
Кожен етап будівництва цієї казкової будівлі виходив за рамки традиційних архітектурних канонів: від створення 3600 скляних плит, вигини яких розраховувалися з точністю до міліметра, до 19000 унікальних плит з матеріалу Ductal (волокнистого бетону), які дали змогу відтворити первозданну білизну айсберга.


