10 листопада 1962 року на виставці Earls Court Motorcycle Show у Лондоні відбулась презентація автомобілю Peel P50, що пізніше був занесений до Книги рекордів Гіннеса як найменший серійний автомобіль у світі.
У світі автомобільної індустрії є безліч іконічних моделей, які стали прикладами інновацій та сміливості. Однією з таких є Peel P50 - триколісний мікроавтомобіль що став символом повоєнного мінімалізму та винахідливості. Це не просто мікрокар, це автомобілебудівний курйоз, який міцно закріпив за собою місце в історії.
З довжиною всього 134 см і шириною 99 см, цей "карлик" на колесах не лише вражав своєю компактністю, але й демонстрував, як обмежені ресурси можуть породити революційний дизайн.
Історія Peel P50 починається не з гаража ентузіаста, а з невеликої компанії на острові Мен у Великій Британії. Peel Engineering Company була заснована в кінці 1940-х років винахідником Кірілом Кеннеллом (Cyril Cannell). Спочатку фірма спеціалізувалася на виробництві склопластикових деталей для морської та автомобільної промисловості - від обшивки човнів до кузовних елементів мотоциклів. У 1950-х роках компанія розширила асортимент, перейшовши до створення мотоциклетних обтічників і корпусів для човнів, що дозволило накопичити досвід у роботі з легкими матеріалами.
До середини 1950-х Кеннелл, натхненний ідеєю доступного міського транспорту, вирішив увійти в сегмент мікроавтомобілів. Це був час "бульбашкових" машин - компактних і економічних транспортних засобів, популярних у повоєнній Європі. Peel Engineering стала першою компанією на острові Мен, яка взялася за виробництво автомобілів, використавши свої знання в склопластику для створення легких і дешевих конструкцій.
Створення Peel P50 стало результатом співпраці Кіріла Кеннелла та інженера Генрі Кіссака. Ідея полягала в розробці ультракомпактного авто для міських умов: воно мало вміщувати одного дорослого та "сумку з покупками", бути дешевшим за велосипед і споживати мінімальну кількість пального.
Розробка тривала в скромних умовах на острові Мен, де команда використовувала зварну трубчасту сталеву раму як основу шасі, а кузов - з легкого склопластику.
Технічні характеристики P50 вражали простотою:
- Розмір: Автомобіль був справді крихітним: лише 1,34 м у довжину та близько 0,99 м у ширину.
- Вага: Вага автомобілю становила лише 59 кг, завдяки кузову, повністю виготовленому зі скловолокна (фібергласу).
- Двигун: Оригінальний P50 оснащувався одноциліндровим двотактним двигуном DKW або Zweirad Union об'ємом 49 куб. см і потужністю близько 4,2 к.с.
- Коробка передач: Триступенева коробка передач без заднього ходу. Замість реверсу передбачалася хромована ручка ззаду для ручного переміщення. Завдяки надзвичайно малій вазі, водій міг просто вийти, підняти автомобіль за цю ручку та вручну розвернути його або заштовхнути у потрібне місце.
- Максимальна швидкість: Приблизно 61 км/год (38 миль/год).
- Витрата пального: Приблизно 2,8 л/100 км.
- Особливості мінімалізму: Для зниження вартості та спрощення конструкції P50 мав лише одну фару, один склоочисник і одну єдину дверцю, розташовану зліва.
- Приборна панель: Відсутня.
- Доступні кольори: Білий, червоний та голубий.
- Вартість: У 1963 році вартість автомобілю становила £199 - "майже дешевше, ніж ходити пішки", як жартували рекламні слогани.
Дизайн машини підкреслював практичність. P50 міг проїжджати крізь дверні отвори та навіть підніматися на сходи, що робило його ідеальним для вузьких вуличок 1960-х.
Прем'єра Peel P50 відбулася на виставці Earls Court Motorcycle Show що проходила з 10 по 17 листопада 1962 року у Лондоні. Ця подія привернула увагу преси та публіки до мікроавто своєю абсурдною компактністю.
Виробництво Peel P50 тривало з 1962 по 1965 рік, за цей період було випущено близько 47 одиниць, з яких збереглося лише 27. Експорт охоплював Європу та США, де одна з машин успішно пройшла тести Бюро транспорту, навіть після "катастрофічного" тесту - з'їзду з насипу.
Однак комерційний успіх виявився скромним: економічні труднощі та конкуренція з більшими авто призвели до закриття проекту. Дві оригінальні P50 досі зберігаються на острові Мен, одна з них у Музеї транспорту Пілу після реставрації 2004 року.
Спадщина Peel P50 пережила десятиліття забуття. У 2007 році ведучий Top Gear Джеремі Кларксон прославив модель, проїхавши на ній коридорами BBC Television Centre — епізод набрав понад 100 млн переглядів. Це надихнуло на відродження: у 2010 році нові власники Гері Гіллман (Gary Hillman) та Фаізал Хан (Faizal Khan) інвестували £80 000 після пітчу на шоу Dragons' Den. Виробництво відновилося в Англії з сучасними версіями - бензиновою та електричною, вагою 98 кг, швидкістю до 45 км/год і ціною від £13 679.
Сьогодні оригінальна P50 - колекційний раритет. У 2016 році одна з машин була продана на аукціоні Sotheby's за $176 000.
Ця машина не просто транспорт, а символ британської винахідливості, що доводить: розмір не завжди має значення. Peel P50 нагадує, як сміливі ідеї можуть перевернути індустрію, навіть у найскромніших масштабах.
Олекса Тризуб для STARTUP NEWS