6 березня 1899 року Німецька компанія Bayer запатентувала найпоширеніший сьогодні препарат у домашніх аптечках під назвою Аспірин.
Ацетилсаліцилова кислота, яка в компанії Bayer отримала назву Аспірин, у своїй примітивній формі століттями використовувався в народній медицині, починаючи з Стародавньої Греції, коли Гіппократ використовував його для зняття болю та жару. Активний інгредієнт препарату – саліцин - природним чином міститься в таких рослинах, як верба, таволга та мирт.
Рослини, що містять саліцин, мають довгу історію в медицині. Шумерські таблички 4000-річної давності пов'язують вербу зі знеболювальним ефектом, як і єгипетський папірус Еберса (приблизно 1500 року до нашої ери). Стародавні китайські та грецькі джерела також рекомендують лікування вербою при певних захворюваннях.
У 1763 році преподобний Едвард Стоун представив Королівському товариству в Англії звіт про своє дослідження порошку, який він зробив з кори верби для лікування лихоманки. Як стверджував преподобний - порошок працював.
Однак деякі сучасні вчені ставлять під сумнів ефективність цих давніх методів лікування, оскільки вживання достатньої кількості верби для отримання корисної дози саліцину може спричинити сильний біль у шлунку.
Першим, хто справді виробив ацетилсаліцилову кислоту, був французький хімік Шарль Фредерік Герхардт. У 1853 році він вперше використав саліцин з кори верби для отримання препарату. Але процес виготовлення був досить складним і комерційно не придатним.
Хоча кора верби відіграла певну роль в історії аспірину, звичні нам таблетки виготовляються не з кори дерева. З кінця 19 століття ацетилсаліцилову кислоту виробляють, перетворюючи бензол на фенол, а потім фенол - на саліцилову кислоту.
Цікава історія створення «баєрівського» Аспіріну. У 1897 році співробітник Bayer Фелікс Гофманн знайшов спосіб створити стабільну форму препарату, яку було б легше та приємніше приймати. Однак насправді роботою Гофмана керував єврейський хімік Артур Айхенгрун, чий внесок був прихований під час нацистської епохи, а сам винахідник був «прихований» в концентраційному таборі.
Після отримання патентних прав Bayer почав розповсюджувати аспірин у формі порошку серед лікарів, щоб вони давали його пацієнтам разово по одному граму. Назва бренду походить від «а» – ацетил, «спір» – від рослини спірея (джерела саліцину) та суфікса «ін», який зазвичай використовується для позначення ліків. Він швидко став препаратом номер один у світі.
У формі безрецептурних пігулок Аспірин став доступним у 1915 році. Під час Першої світової війни компанія втратила права на торговельну марку аспірину в різних країнах, бо закінчився термін дії її патенту. Після того, як Сполучені Штати вступили у війну проти Німеччини, активи Bayer у США були конфісковані. Назва компанії Bayer та торговельні марки для Сполучених Штатів та Канади були продані на аукціоні та придбані компанією Sterling Products Company, пізніше Sterling Winthrop, за 5,3 мільйона доларів.
Під час Другої світової війни компанія Bayer стала частиною IG Farben, конгломерату німецької хімічної промисловості, який формував фінансове серце нацистського режиму. Після Другої світової війни союзники розділили IG Farben, і Bayer знову з’явилася як окрема компанія.
Придбання Miles Laboratories у 1978 році дало їй лінійку продуктів, що включала Alka-Seltzer та Flintstones, а також вітаміни One-A-Day. У 1994 році Bayer придбала безрецептурний бізнес Sterling Winthrop, повернувши собі права на назву та логотип Bayer і дозволивши компанії знову отримувати прибуток від продажів свого найвідомішого продукту в Америці.
З моменту винаходу аспірину вчені продовжують вивчати його вплив на організм людини. Дослідження підтвердили, що аспірин є і препаратом, що розріджує кров, і протизапальним засобом. А у 1982 році британський фармаколог Джон Р. Вейн отримав Нобелівську премію за дослідження того, як працює аспірин.
STARTUP NEWS
За матеріалами HISTORY
Технологічне безумство: Найдивніші ґаджети CES 2026, які змусять вас замислитися «Навіщо?
Виставка споживчої електроніки (CES) у Лас-Вегасі завжди була місцем, де межа між геніальністю та абсурдом стає дуже тонкою. Але 2026 рік, схоже, вирішив перевершити всі очікування. Поки великі корпорації змагаються у потужності процесорів, стартапи пропонують нам те, про що ми навіть не наважувалися мріяти. CES 2026 вкотре доводить — ми живемо в епоху, де «можна зробити» набагато важливіше, ніж «чи варто це робити»...
Подих життя. Історія винаходу кардіостимулятора
22 липня 1960 можна вважати днем народження одного із найважливіших медичних пристроїв усіх часів - імплантованого кардіостимулятора. Саме в цей день патентну заявку на медичний кардіостимулятор подав винахідник Вільям Грейтбетч. Створений ним перший мініатюрний кардіостимулятор з літієвою батареєю став значним досягненням у порівнянні з попередніми моделями. А плідна співпраця з доктором Череком Гачаляном призвела до першої успішної імплантації цього пристрою.