Смертна кара має бути демократичною. Саме так вважав найдобрішої душі людина, лікар, противник смертної кари Жозеф Ігнац Гільйотен - винахідник машини смерті під назвою «Гільйотина».
Віктор Гюго писав: «Є на світі нещасливі люди. Христофор Колумб не зміг дати свого імені відкритому ним материку, а Гільотен не зумів відокремити своє ім'я від винайденої ним машини».

Жозеф-Ігнас Гільотен народився 28 травня 1738 року в Сенті (Приморська Шаранта), у родині адвоката. Після курсу теології в Бордо він звернувся до медицини і 1768 року закінчив Паризький університет. Ставши фахівцем з анатомії та фізіології, він працював на медичному факультеті й одночасно вів приватну практику. При цьому користувався великою популярністю в столиці, вилікувавши безліч хворих.
10 жовтня 1789 року на засіданні Установчих зборів під час чергових дебатів щодо питання смертної кари Жозеф заявив, що злочинців треба обезголовлювати незалежно від стану і робити це треба за допомогою максимально простого механізму. У ті часи голову рубали мечами і сокирами, що аж ніяк не гарантувало миттєву смерть; до того ж, такого роду страти удостоювалися лише шляхетські громадяни - простий люд зазвичай чекав або повішення, або спалювання на багатті.
Гільотен був затятим противником смертної кари. Свою пропозицію він висунув у надії, що гуманний і безболісний спосіб страти стане першим кроком до її скасування. Медик вірив, що стандартизована страта додасть милосердя і справедливості в судову систему. До того ж він мріяв зробити страти менш популярним видовищем у простого люду, виступаючи за їхній «приватний» характер.
Для розробки працюючого прототипу девайса для швидкої страти до команди «соціального стартапу» Гільотена ввійшли лейб-медик короля, хірург Антуан Луї і потомствений паризький кат Шарль Анрі Сансон. В основу інноваційного проекту вони поклали ідею падаючого леза, висунуту самим Гільотеном.
Насправді Гільотен не вигадував цей пристрій. Він просто вдосконалив уже відому на той час у Європі англійську машину для обезголовлення під назвою «шотландська діва» (репліка такого девайсу є в единбурзькому музеї).

Навесні 1792 року робочі креслення були готові, і вся команда стартапу вирушила до Людовика у Версаль - обговорити готовий проект механізму страти.
Незважаючи на загрозу, що нависла над монархією, король продовжував вважати себе главою нації, курирував усі соціально-значимі проєкти і його схвалення отримати було необхідно. Король зробив тільки одне-єдине меланхолійне зауваження, яке вразило всіх: «Чому напівкругла форма леза? - запитав він - Хіба у всіх однакові шиї?» Після чого, присівши до столу, власноруч замінив на кресленні напівкругле лезо на косе і підписав проект.
Після цього Шарль Анрі Сансон звернувся до свого друга - німецького механіка та фортепіанного майстра Тобіаса Шмідта, який за остаточними кресленнями і побудував першу гільйотину.
25 квітня 1792 року Шарль Анрі Сансон поклав початок епосі гільйотини, стративши на Гревській площі грабіжника Ніколя Жака Пеллетьє.
Після того, як величезна кількість людей познайомилася з «мадам Гільйотиною», збулося зловісне пророцтво Месмера - ночами Гільотена почали відвідувати їхні відрубані голови, і він вимолював у них прощення, виголошуючи на свою адресу пристрасні виправдувальні промови - адже він хотів як краще...
Доля не допустила близького знайомства доктора Гільотена з «мадам Гільйотиною». Достеменно відомо, що після страти Робесп'єра, що відбулася 28 липня 1794 року, Гільотен сховався в глухій провінції і в столиці показувався надзвичайно рідко. Говорили, що він навернувся на старанного християнина і до останніх днів життя вимолював у Господа прощення за свої гріхи.
Жозеф Ігнас Гільотен дожив до 1814 року і помер у віці 75 років. Після смерті Гільотена члени його родини просили уряд змінити назву гільйотини, але їм було відмовлено. І тоді родина змінила власне ім'я.
Гільйотина залишалася головним способом смертної кари у Франції аж до скасування смертної кари 1981 року.

Остання страта через відсікання голови гільйотиною була проведена в Марселі, в період правління Жискара д'Естена, 10 вересня 1977 року. Страченого арабського походження звали Хаміда Джандубі. Це була остання смертна кара в Західній Європі.

У Німеччині гільйотина (нім. Fallbeil) використовувалася в 17-18 століттях і була стандартним видом смертної кари аж до її скасування в 1949 році. Паралельно, в деяких землях Німеччини практикувалося і обезголовлення за допомогою сокири, остаточно скасоване лише 1936 року. На відміну від французьких зразків 19-20 століть, німецька гільйотина була набагато нижчою і мала металеві вертикальні стійки і лебідку для підйому ножа.

Музейний зразок гільйотини конструкції Берже. Праворуч стоїть Фернан Мейсоньє, один з останніх катів, який здійснював страти в Алжирі.
P. S. А ножик-то у гільйотини важив близько 100 кг!
STARTUP NEWS