26 червня 1974 року касир супермаркету Marsh стала першою людиною, яка просканувала товар - пачку жувальної гумки Wrigley’s Juicy Fruit. Була зроблена перша продаж товару за допомогою штрих-коду ( універсального коду товару UPC ).
Сьогодні ми не замислюємося, коли чуємо знайомий звук «біп» на касі супермаркету. Ці чорно-білі смужки на упаковці здаються чимось вічним, як колесо чи папір. Проте шлях до створення Універсального товарного коду (UPC) був сповнений скепсису, технічних викликів та справжньої інженерної мужності. Це історія про те, як одна прямокутна мітка змінила світову економіку.
На початку 70-х прошлого століття, коли витрати на робочу силу в супермаркетах зросли, а черги стали нестерпними, індустрія знову звернулася до автоматизації. Був створений спеціальний комітет, який оголосив конкурс на розробку системи автоматичного зчитування інформації про товар під час оплати. Це була не перша спроба створити систему, яка могла б ідентифікувати та класифікувати товари й ефективніше проводити покупців через черги на касі. Про це ми вже писали у статті «Перший штрих-код був круглим»
Головним претендентом була компанія RCA, якій належив патент на код із концентричних кіл схожий на мішень. Цей код свого часу розробив Норман Вудланд, але тепер він працював на IBM, тож компанія ІВМ також вирішила взяти участь у конкурсі розробок. Команду, що мала створити систему кодування очолив Пол В. Макенроу. За його словами він очікував, що винахід стане популярним, але не міг уявити такий його довготривалий вплив на суспільство.
Макенроу зібрав команду з досвідчених інженерів, відому в компанії як Consumer Transaction Systems і поставив перед ними задачу. Вони ніколи не працювали з пристроями в магазинах і не були обмежені попереднім рівнем техніки – ніхто не казав їм, чого не можна зробити :)
Джордж Лорер відіграв ключову роль у цьому процесі та виявився фундаментальним у винаході штрих-коду. Йому доручили розробити систему на основі дизайну Вудланда але, коли Лорер, вивчив «мішень», він прийшов до несподіваного висновку: вона не працюватиме. Друк на швидкісних друкарських верстатах того часу розмазував фарбу в напрямку руху паперу, що робило круглі коди нечитабельними.
Лорер відмовився вдосконалювати «мішень» і замість цього створив власний лінійний прямокутний код. Його менеджер був розлючений: «Ми сказали тобі зробити круглий код, а ти приносиш нам це!» Лорер спокійно відповів, що його сумління інженера не дозволяє йому просувати дизайн, який він вважає дефектним.
Щоб довести свою правоту, Лорер провів презентацію для керівництва IBM. Цікавий факт: у підготовці слайдів йому допомагав його 15-річний син. Лорер продемонстрував, що його лінійний код займає менше місця, містить більше інформації та, найголовніше, його майже неможливо зіпсувати при друці. Цей прямокутний дизайн із 30 чорними та 29 білими лініями став тим самим UPC, який ми знаємо сьогодні.
3 квітня 1973 року комітет конкурсу офіційно обрав дизайн Лорера як загальнонаціональний стандарт. Але знадобилося ще більше року, щоб обладнати перший магазин.
Історичний момент стався 26 червня 1974 року о 8:01 ранку в супермаркеті Marsh у місті Трой, штат Огайо. Першим товаром, що пройшов через сканер, була упаковка жувальної гумки Wrigley’s Juicy Fruit вартістю 67 центів. Вибір упав на жуйку не випадково: скептики стверджували, що штрих-код неможливо надрукувати на такій маленькій та нерівній упаковці. Лорер довів, що вони помилялися. Сьогодні ця перша пачка жуйки зберігається в Смітсонівському інституті як символ початку нової ери.
Впровадження штрих-коду було непростим. Багато магазинів боялися величезних витрат на обладнання, а покупці підозрювали, що магазини будуть приховано завищувати ціни. Були навіть релігійні активісти, які вбачали у штрих-коді «знак звіра».
Команді IBM довелося найняти компанію, щоб довести, що лазерні сканери не зашкодять людям. Також, коли ІВМ відправив інженерів до магазину в Тайсонс-Корнер, штат Вірджинія, щоб представити технологію, профспілкові пікетувальники, які побоювалися, що UPC призведуть до втрати робочих місць, не пустили їх всередину. Керол Такер-Форман, виконавчий директор Федерації споживачів Америки, майже одразу розпочала загальнонаціональну боротьбу проти впровадження штрих-кодів.
Проте переваги були очевидними: час обслуговування на касі скоротився на 40%, а точність обліку товарів стала майже ідеальною. До 1980 року штрих-код став стандартом для всієї роздрібної торгівлі США, а згодом і світу.
Дивно, але ні Джордж Лорер, ні компанія IBM не запатентували сам дизайн UPC. Вони вирішили зробити його відкритим, щоб прискорити впровадження технології. Лорер ніколи не отримував роялті за свій винахід, який зараз сканується понад 10 мільярдів разів на день. Компанія IBM отримувала прибуток не від самого штрих-коду, а від продажу сканерів, комп'ютерів та систем, які забезпечували його роботу.
Джордж Лорер пішов з життя у 2019 році у віці 94 років. Він залишив по собі світ, де логістика, медицина, виробництво та торгівля працюють як єдиний злагоджений механізм завдяки простим чорним лініям. Штрих-код став основою для пізніших технологій, таких як QR-коди та RFID-мітки. Це нагадування про те, що іноді найпростіші рішення — це результат найбільшої технічної винахідливості та сміливості відстояти свою ідею.
STARTUP NEWS
За матеріалами книги Джордана Фріта «Штрих-код»
За словами професора Джордана Фріта - «Це цікавий приклад технології, винайденої раніше свого часу. Проблема полягала в тому, що для цього потрібні були дві речі. По-перше, комп'ютери мали бути дешевшими, а по-друге, ще не було простого способу зчитування цього коду».
Технологічне безумство: Найдивніші ґаджети CES 2026, які змусять вас запитати «Навіщо?
Виставка споживчої електроніки (CES) у Лас-Вегасі завжди була місцем, де межа між геніальністю та абсурдом стає дуже тонкою. Але 2026 рік, схоже, вирішив перевершити всі очікування. CES 2026 вкотре доводить — ми живемо в епоху, де «можна зробити» набагато важливіше, ніж «чи варто це робити»...
25 Прогнозів, яким не судилося збутися.
Цікаво оцінювати футурологічні висловлювання лідерів думок минулого часу. Час минув, «майбутнє» вже настало, щось збулося, а щось ні. І що більше часу минуло, то цікавіше оцінювати передбачення. Чиїсь прогнози виявилися пророчими, а хтось проявив свою недалекоглядність. Ось невеличка підбірочка таких «прогнозів», які зараз можуть викликати лише посмішки.
Antarctic Snow Cruiser. Історія поразки
Історія про те, як спроба досягти Південного полюса на високотехнологічному снігоході Snow Cruiser у 1939-1940рр закінчилася колосальним провалом.
Маленьки історії старих патентів
Якщо провести невеличкий патентний пошук у ресурсі Google Patents, можна знайти багато цікавого, дивного та веселого. Для прикладу - декілька маленьких історій про кумедні патенти, термін дії яких вже вичерпано.
Crescent Dunes. Як провалився найбільший проєкт століття в сонячній енергетиці
Ця історія про те, як провалився найбільший у світі проєкт сонячної енергетики. Ніхто не сумнівається в тому, що сучасні сонячні енергетичні системи (фотоелектричні, теплові та інші) мають багато переваг порівняно з традиційними джерелами енергії. Однак про «темний бік» сонячної енергії говорять рідко.
Пиво буває різним, або чи може бути пиво міцніше горілки?
На сьогоднішній час чемпіонами з приготування найміцнішого (натурального!) пива на планеті є пивовари-новатори Льюїс-Шанд і Джон Маккензі з Шотландії. У 2013 році вони зварили пиво "Snake Venom" (зміїна отрута), міцністю 67,5%! Зварили і поставили крапку в міжнародних "пивних перегонах".
Дівчата - роботи реалізують Ваші сміливі фантазії. Це не вигадка, це тривожна реальність
Ще не розуміючи психологічний портрет своєї цільової аудиторії, Метт Макмаллен створив компанію Abyss Creations Realbotix, яка стала провідним виробником силіконових дівчат RealDoll в Америці. Тепер він продає від 400 до 500 ляльок щороку за ціною від 4 тисяч доларів за базову модель до 50 тисяч доларів за спецзамовлення.