· 

Made in China. Ціна технологічного успіху


1 жовтня в Китаї відзначається головне державне свято Китаю - День утворення Китайської Народної Республіки. Цього дня 1949 року Мао Цзедун на мітингу на площі Тяньаньмень у Пекіні проголосив утворення КНР.

 

Але якщо спочатку Китай дивував світ недалекоглядністю і не зовсім адекватними «рішеннями партії та уряду», то останні два десятиліття всіх дивували технологічні успіхи Піднебесної. Однак не все так просто...

 

Справді, КНР під керівництвом «мудрої комуністичної партії» дійсно досягла великих успіхів у будівництві «матеріально-технічної бази комунізму». 

 

У газетах пишуть про ефективні й радикальні методи боротьби з корупцією (тільки з 2000 року в Китаї розстріляно за корупцію близько 10 тисяч чиновників, ще 120 тисяч отримали по 10-20 років ув'язнення), пишуть про новітні технології, пишуть про нових мільйонерів, пишуть про успішні китайські стартапи. І тільки про одне не пишуть. Не пишуть про те, якою ціною китайська економіка досягла таких висот і що стає з людьми, які хочуть розповісти про це світу.

 

Середній термін життя персонального комп'ютера в США на початку 21 століття становив 4,5 року, сьогодні - не перевищує 1,5-2 років. Щороку в США викидається понад 20 мільйонів старих комп'ютерів.

 

Китай - найбільший постачальник комп'ютерної техніки в США, але вісім із десяти комп'ютерів утилізуються за межами США. Вони завантажуються в морські контейнеровози і доставляються назад до Китаю.

 

Понад 5 000 компаній, які займаються переробкою використаної комп'ютерної та радіотехніки, розташовані в китайському місті Гійю.

Там місцеве населення майже задарма розбирає їх на запчастини та цінні матеріали із застосуванням жахливо примітивної технології. Монтажні схеми плавлять на вугіллі, що горить, у невеликих казанках. З материнських плат, що плавляться, витягують мікросхеми. Плавлять також токсичну ізоляцію проводів, щоб витягти з них мідь.

 

Про екологію міста говорити не доводиться. У Гійю один із найвищих у світі рівень вмісту отруйних речовин у навколишньому середовищі. Адже всі відходи, що утворюються в результаті переробки, скидаються в міські води, а все населення міста, зокрема діти, страждають від свинцевого забруднення.

 

Кислотовмісні субстанції скидаються в річки. Підземні води в цьому містечку і в цій китайській провінції повністю заражені, і населення змушене користуватися привізною водою. І весь цей потік відходів просто виходить з-під контролю.

 

Електронне сміття заражає землю на багато років вперед. Такими є витрати хайтеківської індустрії, що уособлює не тільки технологічну революцію, а й нову загрозу середовищу існування. Тут в одній точці сходяться масове виробництво обладнання, його швидке старіння і токсичність його компонентів.

 

Але проблема не тільки в електронному смітті. Уже 2010 року 1,2 мільйона передчасних смертей у Китаї були спричинені забрудненням повітря. Відтоді ситуація тільки погіршилася.

Щорічно від смогу в Китаї помирає 750 000 осіб. Понад 60 000 людей стають жертвами вживання забрудненої води.

 

Рівень захворюваності на рак зростає неймовірно швидкими темпами.

 

Промислові стоки забруднюють воду, вона стає непридатною для пиття. Відходи хімічної та гірничодобувної промисловості забруднюють ґрунт. У багатьох містах підземні води забруднені фенолами, ціаністими, ртутними, миш'яковими сполуками. Люди масово помирають від шлунково-кишкових захворювань, інфекційних хвороб печінки та нирок.

 

Згідно з даними ВООЗ, сім із десяти найбрудніших міст планети розташовані в Китаї.

 

Одне з найбрудніших текстильних виробництв - виробництво джинсів. Щодня робітники дихають хімікатами. Вони працюють без захисного одягу, а часто й без масок. Результат - найвищий рівень професійних захворювань і смертності.

 

Джинсове виробництво використовує величезну кількість води, а про очисні споруди господарям заводів думати ніколи. Їм треба виробляти ходовий товар. Місто джинсів у Гуанчжоу називають містом синіх річок, бо вода там реально синя.

 

З огляду на величезне споживання підземних ґрунтових вод десятки міст просідають. Під багатьма містами Китаю, навіть такими великими як Пекін, Шанхай, Тяньцзінь, Ханчжоу, Сіан, утворилися найбільші у світі підземні діри.

 

 

Китайці знищують своє здоров'я на шкідливих виробництвах, а зароблені гроші витрачають на ліки та лікарів.

 

Знаменитий фотограф Лу Гуан зник під час відвідин китайської провінції Сіньцзян, яка перебуває під посиленим контролем влади. Про зникнення чоловіка повідомила його дружина Сюй Сяолі.

 

23 жовтня фотограф прилетів до столиці Сіньцзяна - Урумчі, куди його запросили одразу на кілька фотовиставок. 5 листопада він збирався вилетіти в місто Сичуань на півдні Китаю. З цього моменту зв'язок із ним перервався.

 

Пізніше з'ясувалося, що Лу Гуана затримали співробітники органів безпеки Китаю. Гнів китайської влади викликали роботи фотографа, який відкрив світові непривабливу правду про екологічну ситуацію в Китаї.

 

Лу Гуан тричі ставав лауреатом всесвітнього конкурсу фотожурналістів World Press Photo і у своїх роботах особливу увагу приділяв темі охорони довкілля та соціальним проблемам Китаю.

 

На тлі колосальних екологічних проблем забарахлив і головний мотор китайської економіки - ринок нерухомості. Але це лише симптом глибинної хвороби, витоки якої - у демографії та, головне, кризі довіри до керівної та спрямовуючої ролі компартії та її лідера Сі Цзіньпіна.

 

Раніше китайські девелопери брали кредити, купували землю, рили фундамент, продавали недобудову населенню, а на виручені гроші не добудовували, а купували нову землю, закладали її під нові кредити, рили фундамент... і так далі. Але «будівельна бульбашка» не могла надуватися нескінченно.

 

Доходи населення сильно впали, урбанізація практично зійшла нанівець, а зростання населення припинилося. У країні почалося колосальне безробіття серед молоді, яка вже не вірить у «щасливе майбутнє рідної країни» і будь-якими шляхами прагне звалити за кордон. 

 

Проблеми девелоперів і падіння цін позбавили нерухомість привабливості як об'єкта заощаджень. Нових котлованів ніхто не риє. Активність у секторі нерухомості скоротилася більш ніж удвічі з середини 2021 року. У країні стоять абсолютно порожні міста на десятки мільйонів квартир кожне без найменшого шансу бути заселеними.

 

У США та Європі обвалився попит на китайські товари, а західні інвестиції сильно скоротилися. Колишні джерела зростання не просто вичерпали себе, вони тепер тягнуть економіку на дно.

 

Комуністичний уряд Китаю не хоче «виносити сміття з хати» і вважає за краще приховувати офіційну статистику з екології, безробіття та економіки.

 

Західних економістів, які працюють у Китаї радниками, аналітиками та дослідниками, проінструктували уникати у звітах та інтерв'ю негативних висловлювань про китайську економіку. Несприятливі райони не потрапляють у газетні та телевізійні репортажі. Ну а той, хто спробує ризикнути і показати світові «екологічну правду», може «загубитися» в Китаї назавжди... 

 

Китайська економіка досягла величезних висот. Але якою ціною?

 

STARTUP NEWS

За матеріалами ВВС