Сер Роберт Вотсон-Вотт. Невідомий, про якого знають усі


Шотландський фізик сер Роберт Вотсон-Вотт (13.04.1892 - 5.12.1973) - автор і розробник приладу, який допоміг виграти «Битву за Британію» під час Другої світової війни (за це його було посвячено в лицарі в 1942 році). Цей прилад - радар.

Шотландский физик сэр Роберт Уотсон-Уотт

Прилад для радіовиявлення і вимірювання дальності (Radio Detection And Ranging, скорочено - радар) був розроблений напередодні Другої світової війни для раннього виявлення ворожих літаків. Під час війни він забезпечив незаперечну перевагу Королівських військово-повітряних сил над силами Люфтваффе.

 

Роберт Вотсон-Вотт був прямим нащадком знаменитого інженера і винахідника парового двигуна Джеймса Вотта. Він народився в містечку Бріхін на сході Шотландії 13 квітня 1892 року. Після закінчення Університетського коледжу в Данді, Вотсон-Вотт почав свою кар'єру на базі королівських ВПС у Фарнборо в якості метеоролога. Він займався передбаченнями гроз за допомогою радіохвиль.

 

20 років потому Вотсон-Вотт успішно довів, що радіохвилі відбиваються від корпусу літака. Перший радіосигнал був спрямований з короткохвильового передавача Бі-бі-сі на один із бомбардувальників ВПС, а потім був прийнятий відбитий сигнал. Тим самим Роберт продемонстрував, що радіохвилі можна використовувати для виявлення ворожих літаків.

 

Напередодні війни багато країн намагалися розробити свої власні радари. Однак перший прорив у цій царині стався тільки після того, як Вотсона-Вотта призначили начальником наукових досліджень у лабораторії містечка Бодсі, неподалік від Оксфорда. Щоправда, спочатку міністерство повітряних перевезень найняло вченого для розроблення «променів смерті», який так і не було втілено в життя.

 

26 лютого 1935 року Вотсон-Вотт продемонстрував військовим перший варіант радара, якому вдалося виявити літак на відстані 64 км. 2 квітня 1935 року Роберт Вотсон-Вотт отримав патент на пристрій для виявлення і локалізації повітряних цілей.

 

Первый радар Уотсона-Уотта в музее

 

Через зростаючу загрозу війни працювати доводилося в прискореному темпі. До 1937 року на південному узбережжі Англії було побудовано три радарні станції, а на початок Другої світової війни англійці мали в своєму розпорядженні вже 20 радарів, які в підсумку зіграли ключову роль у битві за Британію. До закінчення війни Англія мала вже 50 радарів.

 

Нова технологія виявилася життєво важливою для попередження повітряних нальотів Люфтваффе, яким для того, щоб перетнути Ла-Манш, було потрібно всього кілька хвилин.

 

«Цілком можливо, що перемогою в Битві за Британію ми завдячуємо саме радарам», - вважає Стюарт Гілл, голова Меморіального товариства Роберта Вотсона-Вотта. «Мало хто знає, що основи радіолокації було закладено ще 1938 року, і в Британії до початку війни вже діяла повністю налагоджена система виявлення ворожих літаків, про що німці навіть і не здогадувалися», - каже він.

 

Мемориальная доска неподалеку от Давентри

 

Тоді як німцям був добре знайомий сам принцип радіолокації (врешті-решт, саме німець Крістіан Хулсмаєр першим запатентував використання принципу відбиття радіосигналів), вони й не підозрювали, що в Британії до початку війни вже була побудована велика система протиповітряної оборони, в якій використання радіолокації відігравало ключову роль.

 

Зв'язавши радіолокаційні станції в єдину систему і, тим самим посиливши сигнал, команда Вотсона-Вотта могла засікати німецькі літаки ще на стадії формування бойових угруповань над аеродромами у Франції.

 

А це, своєю чергою, означало, що британські літаки могли миттєво перехоплювати літаки Люфтваффе, чиї пілоти спочатку сильно дивувалися оперативності британської авіації.

 

Протягом тримісячної Битви за Британію німці втратили майже половину своїх бойових літаків - 1882 машини з 4074.

Пам'ятник Вотсону-Вотту, встановлений у шотландському місті Бріхіні, де він народився, зображує сера Роберта з моделлю винищувача «Спітфаєр» в одній руці, та радарною вежею - в іншій. Шотландський скульптор Алан Герріот, який, так само як і Вотсон-Вотт, закінчив університет у Данді, сказав, що хотів зобразити піонера радіолокації «разом з його основними досягненнями».

 

Памятник шотландскому физику сэру Роберту Уотсону-Уотту

 

«Власне кажучи, це є демонстрацією принципів авіаперехоплення», - каже він. «Якісь радари були і до нього, проте він першим розробив систему, яка була здатна накопичувати й обробляти інформацію, засікати ворожі літаки, і передавати ці відомості на бази Королівських ВПС, звідки британські літаки вирушали на перехоплення», - додає Герріот.

 

«Я абсолютно впевнений, що саме завдяки йому ми і виграли Битву за Британію. Нам було би непереливки, якби літаки Люфтваффе могли безперешкодно проникати на нашу територію. А так, вони завжди дивувалися, що британські пілоти опинялися в потрібний час у потрібному місці».

 

У 1946 р. Вінстон Черчиль, виступаючи в Британському парламенті, заявив, що «найвидатніше досягнення у військовій техніці за останні 50 років і за роки II світової - це винахід радара».

 

Після війни команда Вотсона-Вотта отримала вельми значну грошову премію, яку більшістю голосів передали в повне і одноосібне користування серу Роберту.

 

Він переїхав до Канади, де заснував інженерну компанію, проте згодом відійшов від справ, повернувся до Шотландії й оселився в курортному містечку Пітлокрі, де й помер 1973 року у віці 81 року.

 

Антенны радаров на фоне закатного неба
За матеріалами ВВС

STARTUP NEWS