Як фінансується стартап: етапи венчурної угоди від «входу» до «виходу»

Венчурне інвестування — це високоризиковий, але потенційно високоприбутковий процес вкладення капіталу в стартапи та компанії з великим потенціалом зростання. Венчурні угоди мають чітку структуру і проходять через кілька етапів, кожен з яких вимагає ретельної підготовки та аналізу.

 

Зазвичай стартап проходить через кілька стадій фінансування, які відповідають етапам розвитку стартапу:

 

Pre-seed. Інвестиції в ідею або прототип. Основні інвестори – самі засновники, друзі, родина, грантова підтримка і, якщо пощастить, бізнес-ангели. На цьому етапі стартап поки що не цікавий венчурним інвесторам, оскільки  у формулі бізнес-моделі занадто багато невідомих.

 

Seed. Стартап шукає фінансування для створення MVP та вивчення ринку. Тут теж не варто сподіватися на венчурних інвесторів, які не вкладають гроші у вивчення ринку. Вони чекають на готові результати та перевірені рішення.

 

Якщо два попередні етапи стартап пройшов успішно, то він може сподіватися, що на нього звернуть увагу «великі гаманці». Усі наступні етапи фінансування стартапу вже потрапляють у поле зору венчурних інвесторів.

 

Series A: інвестиції для масштабування продукту та виходу на ринок.

 

Series B: фінансування для розширення бізнесу та збільшення частки ринку.

 

Series C і далі: підготовка до виходу (виведення стартапу на біржу, злиття або продаж)

 

Кожен етап збільшує оцінку компанії, але знижує частку, яку отримує інвестор, через менші ризики.

Як же венчурні інвестори працюють зі стартапами? Давайте розглянемо по порядку.

 

1. Пошук і відбір стартапів. Перший етап венчурної угоди — пошук перспективних проєктів. Венчурні інвестори, будь то фонди чи бізнес-ангели, активно вивчають ринок, щоб знайти компанії з високим потенціалом зростання. Це може відбуватися через:

• прямі звернення стартапів: Засновники надсилають пітч-деки з описом ідеї, бізнес-моделі та потенціалу проєкту
• нетворкінг та заходи: Венчурні інвестори відвідують фестивалі та конкурси стартапів, акселератори та демо-дні, щоб знайти цікаві проєкти
• аналітика даних: Сучасні фонди приділяють багато уваги аналізу даних. Використовуються спеціальні аналітичні програми, які можуть аналізувати до 10 мільйонів джерел, включаючи патенти, публікації в профільних виданнях і блогах, дані про продажі тощо,  щоб знайти компанії з високим потенціалом і виявити перспективні проєкти.
• особисті контакти співробітників фондів. Венчурний фонд Sequoia Capital вийшов на контакт з Google у 1999 році завдяки особистим контактам із засновниками.

2. Первинна оцінка та due diligence. Після того, як стартап привернув увагу інвестора, починається етап первинної оцінки та due diligence. На цьому етапі інвестор вивчає:

• команду: досвід та компетенції засновників
• продукт: наявність мінімально життєздатного продукту та його унікальність
• ринок: конкурентне середовище та потенціал зростання
• фінансові показники: виручка, бізнес-модель та прогнози
• юридичні аспекти: структура компанії та трудові договори, інтелектуальна власність (наявність патентів, торгових марок тощо)
• контракти з підрядниками та клієнтами.

Due diligence може тривати від кількох тижнів до місяців. Інвестори часто запитують доступ до фінансових документів, відгуків клієнтів та технічної документації. На цьому етапі також підписується угода про нерозголошення, якщо проект вимагає конфіденційності.

 

3. Переговори та term sheet. Якщо стартап успішно пройшов due diligence, сторони переходять до переговорів та складання term sheet — попереднього документа, що фіксує основні умови угоди.

Term sheet включає:

• розмір інвестицій
• частка в компанії: зазвичай венчурні інвестори отримують 15–25% на ранніх стадіях та 12–15% на пізніх
• оцінка компанії: pre-money та post-money valuation
• права інвесторів: наприклад, право на участь в IPO або захист від розмиття частки
• умови виходу: положення про продаж компанії або IPO.

Term sheet не вважається юридично зобов’язуючим документом, але є основою для подальших домовленостей.

 

4. Юридичне оформлення угоди. Після узгодження Term Sheet сторони переходять до юридичного оформлення угоди. Юридична документація включає акціонерну угоду, договір купівлі-продажу частки або опціонні угоди. На цьому етапі також формується cap table, що відображає розподіл часток.

 

5. Інвестування та транші. Після підписання документів інвестор перераховує кошти. Інвестиції можуть надаватися траншами, що знижує ризики інвестора: кожен транш прив’язаний до виконання стартапом певних цілей. Наприклад, запуск продукту або досягнення певного доходу. Однак це може становити додаткові ризики для стартапу. Немає гарантій, що між траншами інвестор не втратить інтерес до стартапу. За великої кількості невідомих працювати з сильно обмеженими фінансами дуже складно.

 

6. Підтримка та масштабування. Зазвичай венчурні інвестори не тільки надають капітал, а й допомагають стартапу розвиватися, оскільки це відповідає їхнім інтересам. Додаткова підтримка може включати:

• експертну оцінку: консультації щодо стратегії та управління
• мережу контактів: доступ до партнерів, клієнтів та нових інвесторів
• ресурси: допомога у наймі ключових співробітників або розробці продукту
• технічну підтримку – вихід на технологічні інструментальні майданчики

На цьому етапі стартап працює над масштабуванням бізнесу, збільшенням виручки та підготовкою до наступних раундів фінансування.

 

7. Вихід з інвестицій – exit. Інвестори припиняють співпрацю зі стартапом і виходять з проєкту. Цей вихід може бути з прибутком або зі збитками. Як інвестор і засновники стартапу можуть заробити гроші на так званому виході, читайте у статті «Що таке EXIT і навіщо він потрібен».

 

Середній термін венчурної інвестиції становить 5–10 років, і лише 10% проєктів приносять значний прибуток, компенсуючи збитки від невдалих вкладень. Наприклад, інвестори Facebook, включаючи Пітера Тіля, вийшли з прибутком після IPO компанії у 2012 році, заробивши мільярди на інвестиції у $500 000. Незважаючи на те, що такі «екзити», як правило, є винятком, до них прагне будь-який стартап.

 

 

STARTUP NEWS