Освіта вбиває креативність?

На конференції TEDxTucson доктор Джордж Ленд розповів про результати тесту на креативність, який було створено за завданням NASA, але також було перевірено і серед школярів.

NASA доручили доктору Ленду та Бет Джарман розробити вузькоспеціалізований тест, який був би спрямований на виявлення творчого потенціалу вчених та інженерів ракетного напрямку NASA. Тест повністю відповідав поставленим цілям NASA, але у вчених залишилися питання: Як народжується креативність? Вроджена це здатність, набута властивість чи креативність розвивається з досвідом?

Дослідники протестували 1600 дітей віком 4-5 років. Результати їх шокували. Це був тест на виявлення здібностей до народження нових, унікальних та інноваційних ідей у рамках роботи над проблемою. Як гадаєте, який відсоток опитаних дітей засвідчив приналежність до категорії «креативних геніїв» з точки зору розвитку уяви? 98 (!) відсотків!

Але це не вся історія. Учені були так здивовані відкриттям, що перетворили тест на довготривале дослідження і протестували цих же дітей за п'ять років, коли хлопцям виповнилося десять. Який результат вони отримали? Цього разу «креативними геніями» залишилися тільки 30% дітей. Коли тест провели ще через п'ять років, цей показник серед п'ятнадцятирічних опустився до 12%!

Як щодо дорослих? Скільком із нас вдається зберегти контакт зі своїм креативним генієм після десятиліть академічного навчання? На жаль, не більше 2%.

І ці цифри засновані не на окремо взятих досліджуваних. Як повідомив у своїй статті Гевін Насіменто, ці результати повторювалися більш ніж мільйон разів! Такі дивовижні результати й наштовхнули доктора Джорджа Ленда на вивчення цього дослідження та його приголомшливих висновків: наша освіта, наша шкільна система позбавляє нас нашого креативного генія.

І що далі? Як нам відновити свою креативність?

Ленд стверджує, що в нас є можливість повернутися у вищезазначені 98%, якщо ми цього захочемо. Виходячи з результатів дослідження і того, як працює мозок дитини, існує два типи мислення. Обидва вони використовують різні частини мозку і являють собою два абсолютно відмінних один від одного способи формування думок, образів, ідей.

Перший називається дивергентним (метод розширення). Він ґрунтується на уяві, і використовується для для створення нових можливостей.

 

Другий - конвергентний (метод звуження). Ми використовуємо його при винесенні певного судження, ухваленні рішення, тестуванні, критичному виборі або оцінці.

Таким чином, дивергентне мислення діє як каталізатор безлічі ідей, а конвергентне дає змогу виокремлювати лише найкращі ідеї.

Ленд пише: «Ми виявили, що саме відбувається з дітьми в процесі навчання. Ми вчимо їх використовувати та розвивати обидва види мислення одночасно. Коли хтось просить принести нові ідеї - і діти приходять із ними, а в підсумку у відповідь чують «це вже було», «ідея не найкраща», «це не спрацює».

Власне, звідси випливає висновок, ЩО нам слід перестати робити: «Коли ми вивчаємо роботу головного мозку, ми бачимо протистояння нейронів один одному, що знижує в такий спосіб силу креативного мислення, бо ми постійно перебуваємо в процесі критичного аналізу, винесення суджень, контролю й вибору», - каже Ленд. «Якщо ми діємо під впливом страху, ми використовуємо мінімальну частину мозку. Але коли ми підключаємо креативне мислення, наш мозок буквально починає світитися».

 

Отже, який висновок із цього випливає?

 

Нам потрібно повернутися до стану п'ятирічної дитини! Здатність до креативного мислення, притаманна малюкам, нікуди не дівається. «Цю особливість ми тренуємо щодня, коли мріємо», - стверджує Ленд, - »Коли ви завтра візьмете зі столу виделку, згадайте себе п'ятирічного та вигадайте 25 чи 30 ідей, як її покращити.