Гінденбург - найбільше пасажирське повітряне судно у світовій історії.

4 березня 1936 року дирижабль LZ 129 «Гінденбург» успішно здійснив свій перший випробувальний політ. Він був найбільшим пасажирським повітряним судном у світовій історії.

 

Будівництво цього дирижабля розпочалося у 1931 році у місті Фрідріхсгафен та тривало близько п'яти років. Це творіння німецької компанії Luftschiffbau Zeppelin стало вершиною епохи цепелінів, втіливши у собі найпередовіші інженерні рішення та розкіш того часу.

 

Будівництво цього гіганту відбувалося на тлі глибокої економічної кризи та приходу до влади нацистів у 1933 році. Для завершення дорогого проєкту міністр пропаганди Йозеф Геббельс виділив кошти з державного бюджету.

 

Дирижабль, який назвали на честь покійного рейхспрезидента Німеччини Пауля фон Гінденбурга мав стати символом технологічної могутності Третього Рейху. Тож на  його вертикальних хвостових стабілізаторах розмістили величезні свастики.

 

«Гінденбург» мав класичну жорстку конструкцію, яку розробив винахідник і конструктор дирижаблів граф Фердинанд фон Цеппелін. Каркас складався з міцних та легких ферм, виготовлених із дюралюмінію (сплаву алюмінію, міді та магнію). Він мав 15 трикутних основних шпангоутів (кілець), з'єднаних поздовжніми балками. Довжина повітряного судна становила 245 метрів, а максимальний діаметр — 41,2 метра. За об'ємом він лише трохи поступався своєму наступнику LZ 130. Каркас обтягнули міцною бавовняною тканиною, яку покрили спеціальним лаком з додаванням порошку алюмінію (для захисту від ультрафіолетового випромінювання та перегріву) та оксиду заліза.

 

На дирижабль встановили чотири 16-циліндрові дизельні двигуни Daimler-Benz DB 602 потужністю по 1200 кінських сил кожен, що дозволяло розвивати швидкість 135 км/год (до 150 за сприятливого вітру).

 

Інноваційною особливістю «Гінденбурга» був корабельний «автопілот» Anschutz , який використовував гіроскопічний компас для керування кермом напрямку та рулем висоти, а також для утримання корабля на заданому курсі та висоті під час крейсерського руху за стабільної погоди.

 

Але що найважливіше, "Гінденбург" став першим дирижаблем, що мав використовувати гелій замість водню, що робило його безпечнішим. Саме так його спроєктував головний конструктор Людвіг Дюрр. Ось тут і вийшла велика проблема. Коли будували дирижабль виявилося, що наповнити корабель гелієм буде неможливо. Справа в тому, що у ті часи єдиним промисловим виробником гелію у світі були Сполучені Штати. Через чинний закон про контроль за експортом гелію від 1927 року та побоювання щодо військового використання дирижаблів нацистами, США відмовили Німеччині у продажу цього газу.

 

Інженерам довелося терміново адаптувати вже збудовані балони під водень -надзвичайно вибухонебезпечний, але дешевий та доступний газ із вищою підйомною силою.

 

До березня 1936 року повітряний корабель був готовий. Це було справжнє повітряне диво лише на 12м меньше, ніж Тітанік. «Гінденбург» міг підняти 90 тон вантажу і здійснити переліт на 15 тисяч кілометрів.

 

Переліт був вельми комфортним - пасажирам надавались двомістні каюти без вікон та без туалетів. У кожній каюті були кнопки виклику стюарда або стюардеси, невеликий відкидний стіл, умивальник з легкого білого пластику з кранами для гарячої та холодної води та невелика шафа. На той же палубі був розташований просторий ресторан, лаунж-зона з легкими алюмінієвими меблями і прогулянкові галереї з величезними похилими панорамними вікнами. У лаунж-зоні був навіть алюмінієвий рояль. На другій палубі були туалети, душова, кухня, бар, бібліотека та службові приміщення.

 

Від пасажирів вимагали лише дотримання протипожежної безпеки — на борту не можна було палити, брати з собою сірники, запальнички чи будь-що, що могло викликати іскру (весь екіпаж носив одяг з антистатичних тканин і взуття на спеціальній ізоляційній підошві). Попри те на дирижаблі облаштували спеціальну герметичну кімнату для куріння з подвійним шлюзом та єдиною електричною запальничкою, яка перебувала під суворим наглядом стюарда.

 

До травня 1937 року «Гінденбург» здійснив 62 успішні польоти, з яких 36 через Атлантичний океан в тому числі в США і Бразилію. Загалом за цей період «Гінденбург» перевіз 3 088 пасажирів та близько 21 000 кг пошти та вантажів.

Квиток на дирижабль коштував шалено дорого – 400 доларів (порядка 8000 доларів на сучасні гроші). Звісно, перетнути Атлантику можна було й на комфортабельному океанському лайнері, де квиток першого класу коштував 157 доларів, але на дирижаблі це було набагато ефектніше. Крім того, про відомих пасажирів одразу починала писати преса.

 

Серед пасажирів дирижабля легко можна було побачити зірок кіно, відомих спортсменів, політиків, найбагатших бізнесменів, аристократів та подібну публіку. Саме прибуття «Гінденбурга» перетворювалося на подію, до місця посадки дирижабля приїжджали журналісти, велися радіорепортажі, словом, кожен політ дирижабля викликав ажіотаж.  Зрозуміло, нацистські керівники не могли упустити нагоду використати популярність корабля в пропаганді. Дирижабль брав участь у церемонії відкриття Олімпійських ігор у Берліні, а також у деяких інших популярних змаганнях міжнародного масштабу.

Ввечері 3 травня 1937 року дирижабль «Гінденбург» відкрив новий літальний сезон компанії «Німецьке Повітроплавання», який став летальним (пардон за каламбур). 36 пасажирів обслуговували 14 стюардів на двох палубах, 22 механіки та 25 льотчиків. У багажному відділенні було близько 900 кг валіз, саквояжів та іншого ручного багажу. Подолавши Атлантику за 77 годин, 6 травня 1937 року «Гінденбург» пролетів над Нью-Йорком і направився на посадку на базу Лейкхерст, де мав здійснити посадку...

 

Читати далі >>> Загибель Гінденбурга.

 

 

Валерій Пичко для STARTUP NEWS

За матеріалами книги «Zeppelin Hindenburg: An Illustrated History of LZ-129»

(Dan Grossman, Cheryl Ganz, Patrick Russell)