12 квітня - День космонавтики. Це свято було встановлено в Радянському Союзі указом Президії Верховної Ради СРСР у 1962 році. А в 2011 році Генеральна Асамблея ООН офіційно проголосила 12 квітня Міжнародним днем польоту людини в космос.
Отож, у цей урочистий день я хочу згадати чудову історію про одну з безпринципних афер роскосмосу, яка дала змогу росії як «великій космічній державі» добряче заробити на спільних міжнародних наукових проєктах.
«Скрєпи» завжди займалися шахрайством, і це не оминуло й космічну галузь. Пам'ятаєте гордість російської космонавтики 90-х років - орбітальну станцію «Мир», яку довелося спішно затопити у 2001 році в бездонних безоднях Тихого океану? Ось про неї і буде ця історія…
Перед польотом на орбітальний комплекс «Мир» французького космонавта Європейське космічне агентство (ESA) як ніколи уважно стежило за роботою апаратури російського космічного комплексу «Мир». І вже тоді ESA було, м'яко кажучи, шоковане - одна відмова станції змінювалася іншою, і французи взагалі не розуміли, як «усім цим» можна керувати дистанційно із Землі.
Власне, вся щодобова робота тодішньої зміни, яка супроводжувала «Мир», зводилася до постійної боротьби з відмовою будь-чого, після чого одразу ж наступала наступна відмова чогось іншого - і цей заведений порядок носив уже якусь печатку буденності для російських співробітників ЦУПу.
Треба визнати, що вже тоді «Мир» дихав на ладан... Але люди ходили на роботу, надсилали експедиції, і суть усієї їхньої активності за пафосними промовами й офіційними планами зазвичай зводилася лише до одного - протягнути ще хоча б трохи, забезпечити живучість станції, яка стрімко застаріває, ще на місяць, на півроку і так далі.
Підняття телеметричного каналу
Бажаючи зберегти делікатні нерви французів, а попутно і далеко не залізні нерви партнерів, які продовжували щедро оплачувати свої наукові програми на борту «Миру», у ЦУПі ухвалили мудре рішення встановити спеціальний вебсервер, з якого відтепер і назавжди почати транслювати в безодню глобальної мережі Інтернет у режимі реального часу всі телеметричні дані про поточний стан станції.
Захищений доступ до цієї трансляції було надано всім європейським партнерам і космічним центрам ESA. Це вирішувало дві проблеми одразу.
Відтоді все було відносно добре - на «Мир» злітало безліч європейських (і не тільки) космонавтів, і все б залишалося добре й надалі... але ось ці загадкові росіяни якось раптом вирішили затопити свою станцію.
Європейці сприйняли це частково з розумінням: якщо термін придатності обладнання закінчився, то подальша експлуатація станції справді неможлива і небезпечна, навіть якщо воно (обладнання) і працює досить надійно і штатно, згідно з одержуваними ним даними....
Підземний стукіт
Але це був тільки необхідний вступ, а тепер сама історія. Розпочалася ця неприємна для нашого програміста Михайла історія одразу з моменту стрімкого падіння станції «Мир» у Тихий океан.
Після затоплення Європейське космічне агентство, яке віддалено і цілодобово моніторило роботу російської космічної станції, висловило своє здивування з приводу триваючої трансляції потоку телеметричних даних з... борту станції «Мир». Технічно це виглядало так, ніби всі прилади станції, як зазвичай, працювали в штатному режимі.
Далі до французів приєдналися вже німці - вони були неабияк здивовані, коли відмотали хронологію подій, що відбувалися, і встановили, що під час входу в щільні шари атмосфери температура і тиск усередині станції «Мир» взагалі ніяк не змінилися. Окей, вирішили вони - спочатку все списали те, що відбувається, на затримку пакетів у мережі та загальну латентність сигналу, який спочатку приймав зі станції Росією і лише потім ретранслював у мережу.
Але чим далі, тим складніше було пояснювати те, що відбувається, мережевою затримкою - телеметричні дані, з яких випливало, що на станції все в нормі, продовжували надходити навіть тоді, коли туристи вже щосили збирали уламки в районі падіння.
Як відомо, через шість діб після падіння станції її уламки вже було виставлено на продаж на світовому аукціоні eBay, а в цей самий час зарубіжні фахівці тихесенько з глузду з'їжджали від даних, які одержували з борта «Миру», - незважаючи на незначні коливання тиску, все було в межах норми, хіба що радіації було трохи більше, ніж зазвичай, але датчики освітлення якраз показували, що станція ввійшла в освітлену сонцем частину простору... Одне слово, нормальні космічні будні пересічної космічної станції тривали й надалі.
На сьомий день, не витримавши, європейці через РКА надіслали запит російській стороні для роз'яснення того, що відбувається. Росіяни чемно і лаконічно заспокоїли своїх іноземних колег, заявивши, що «неодмінно вживуть заходів», після чого потік телеметрії різко припинився.
Подумавши ще два дні, німці вирішили написати ще один запит, у якому попросили все-таки детальніше пояснити, що було причиною такого інциденту. З Москви знову швидко прийшло невиразне послання, що «це все хакерські витівки», але спасибі за занепокоєння, колеги, ми впоралися своїми силами, небезпека вже позаду.
Спочатку німці довго думали над відповіддю і навіть стали якось уже тихенько заспокоюватися, але сигнал із борту станції «Мир»... знову відновився! Знову пішла велика кількість технічних даних про параметри роботи пілотованої станції та її обладнання, посипалися мегабайти даних вимірювань... Цього разу змінилося лише одне - тепер сигнал не був зашифрований і вівся абсолютно відкрито на всю мережу, тобто кожен охочий без жодного пароля міг під'єднатися й одержувати інформацію... з борту затопленої тиждень тому радянсько-російської космічної станції.
І тут європейці всерйоз занепокоїлися. Одночасно з цим на центральному веб-сервері ЦУПа з'явилося незвичайне повідомлення, де невідомий нікому програміст-майор Михайло чистою російською мовою серед купи англомовних матеріалів і прес-релізів костерив своє керівництво... і, ніби між рядків, пояснював суть того, що відбувається.
Утім, його меседж протримався недовго - вже за кілька годин ця загадкова сторінка з посланням «світовій спільноті» назавжди зникла з веб-сайту Роскосмосу.
Розгадка телеметричного феномена
Виявилося, що коли європейці почали цікавитися в російських колег із приводу серії відмов їхньої апаратури та хронічних неполадок на станції «Мир» (а це б ставило під сумнів безперебійність фінансування цілої низки зарубіжних наукових програм і спільних проєктів), росіяни, недовго думаючи, написали програму, що рандомно генерувала всі телеметричні дані зі станції, повністю емулюючи її роботу, і водночас діапазон коливань усіх параметрів не виходив за межі припустимого й розумного.
Насправді станція «Мир» буквально вмирала, довго і болісно, і пілотовані експедиції, які туди прибували, неодноразово рятували її від чергового паралічу - за деякими неофіційними свідченнями на це йшла левова частина часу кожного екіпажу. І коли було ухвалено історичне й офіційне рішення про її затоплення, ситуація зайшла вже настільки далеко, що у світлому майбутньому російської космонавтики виразно постала пряма небезпека того, що «Мир» буквально розсиплеться на частини, і зволікати з його затопленням було смертельно небезпечно.
Ще раз варто нагадати, що на цьому тлі щоденної героїчно-трагічної боротьби російського народу за видимість роботи її космічної станції на Захід щоденно йшов безперервний трафік ідеальних телеметричних даних про стан станції, що давало можливість справно підробляти в якості великої космічної держави в безлічі спільних наукових проектів.
Після раптового затоплення станції керівництво управлінням польотів якось зовсім забуло про цей телеметричний генератор, потоки сміттєвих даних з якого, як і раніше, дуже уважно і цілодобово вивчала експертна спільнота Європи.
Через два дні після офіційного запиту з Європи генератор був знайдений разом з його програмістом, а потім благополучно відключений. Але, як і було обіцяно європейським колегам, було вжито «відповідних заходів» - у цьому разі щодо програміста, який недогледів за «цією справою».
У реальності це виразилося в тому, що програміст, творець програми, був дисциплінарно покараний, але найстрашніше для нього - він був викинутий з черги на отримання відомчої квартири, заради якої, власне, він стійко і переносив «всі тяготи армійського життя».
Отримавши такий подарунок від оскаженілого керівництва, він особисто опублікував на офіційному вебсайті ЦУПа своє повідомлення з роз'ясненням того, що відбувається, і на підтвердження виклав вихідні коди самого генератора, написаного, до речі, популярною в ті часи мовою «Турбо Паскаль».
Помста Роскосмосу була жахливою. Його репутації було завдано найпотужнішого удару: педантичні європейські вчені, які роками колупалися в тоннах цифр, породжених за ці роки плідним вітчизняним бредогенератором, і будували свої надскладні моделі на основі поведінки далекої та загадкової російської станції, були просто шоковані такою... безпринципністю з боку провідної світової аерокосмічної держави.
На жаль, невідомо, що сталося з тим хоробрим майором-програмістом, який наважився розповісти світові правду. Журналісти ИТАР-ТАСС, які розслідували цей інцидент, кажуть, що у відповідь на подію відомством, де працював бідолаха-програміст, прокотилися цілі хвилі репресій.
Військові такого свавілля своїх підлеглих нікому не спускають з рук. І оскільки нечисленна молодь втекла, дружно звільнившись «за власним бажанням», кільком сотням військовослужбовців ЦПК імені Ю.О. Гагаріна, що залишилися, було заявлено, що розміри їхніх поточних або майбутніх пенсій будуть переглянуті в бік зменшення. Особливо це стосувалося співробітників відділу військово-прикладної тематики, де і працював той програміст, що повстав проти системи.
STARTUP NEWS
APOLLO-11. "Маленький крок для людини, але великий крок для всього людства..."
20 липня 1969 року командир екіпажу пілотованого космічного корабля «Аполлон» Ніл Армстронг і пілот Базз Олдрін здійснили успішну посадку спускного модулю на супутник Землі. Першою людиною, яка ступила на Місяць, став Ніл Армстронг.
Центр керування польотами місії «Аполлон» став музеєм. Зараз у центрі NASA розташовані одразу два центри керування польотами. Один - «робочий», в якому проходить напружена космічна робота, а другий - відновлений Центр керування польотами місії «Аполлон». Його реставрація була приурочена до п'ятдесятиріччя висадки людини на Місяць, причому, це не просто музейна інсталяція - це «справжній» ЦУП програми Аполлон зі старими терміналами, телефонами і повітряною поштою.
Crescent Dunes. Як провалився найбільший проєкт століття в сонячній енергетиці
Ця історія про те, як провалився найбільший у світі проєкт сонячної енергетики. Ніхто не сумнівається в тому, що сучасні сонячні енергетичні системи (фотоелектричні, теплові та інші) мають багато переваг порівняно з традиційними джерелами енергії. Однак про «темний бік» сонячної енергії говорять рідко.
Theranos. Історія грандіозної афери
Исторія про те як за 10 років на особистій харизмі та готовності брехати в очі інвесторам 31-летняя бывшая студентка Стэнфорда побудувала «потьомкінську» медичну стартап-компанію Theranos, яку оцінювали в $9 мільярдів. Ще не так давно історія засновниці компанії Theranos Елізабет Холмс була схожа на казку: інвестори несли їй гроші, а вона обіцяла переворот у медицині. Але у2022 році засновники стартапу вирушили за ґрати. Що призвело до цього?
Літаючий автомобіль - інвестиції в небо
Автомобільно-авіаційний стартап з Братислави «Aeromobil» продовжує працювати над своїми футуристичними проектами аеромобілів, активно позиціонуючи їх на виставках і профільних форумах. Стартап сподівається, що незабаром навіть скептики перестануть сумніватися в тому, що купити літаючу машину буде не складніше, ніж звичайну. За наявності відповідних фінансових коштів, звичайно.
Літаючі таксі на полі бою: як технології майбутнього змінюють війну
Керівництво Пентагону жаліється, що традиційні оборонні підрядники не можуть постачати нову зброю достатньо швидко або дешево, щоб протистояти сучасним швидкозмінним глобальним загрозам. Тож Пентагон зобов'язався вкласти мільярди доларів у нові технології та опублікував запити на інформацію про гібридні автономні повітряні таксі, також відомі як апарати вертикального зльоту та посадки, або VTOL.
Пилосмокт-собака VERO може знаходити та висмоктувати сміття ногами
Робот VERO (Vacuum-cleaner-Equipped quadruped RObot), використовує штучний інтелект, щоб збирати недопалки та дрібне сміття з пляжів Італії та інших громадських місць.
Пиво з кокаїном? Перше в світі пиво «зі смаком пригод»
Нідерландська компанія Pablo Beer представила нове пиво, основним інгредієнтом якого є листя коки. Pablo Beer має невеликий вміст алкоголю - всього 3,5%, але екстракт з листя коки викликає відчуття енергетичної піднесеності та поєднує в собі яскраві аромати з відтінком цитрусових і тонку гіркуватість, що “запрошує перервати повсякденну суєту та відчути смак пригод.”
Зліт і падіння Kuvee: Урок про інновації та виклики на ринку вина. Стартап Kuvee свого часу привернув значну увагу, обіцяючи революціонізувати споживання вина за допомогою смарт-пляшки. Він провів успішну краудфандингову компанію на Індигого, та залучив 9,8 мільйона доларів інвестицій!
Коли стартап масштабував виробництво, то зрозумів, що товар не продається. Kuvee спіткала невдача. Його історія – це класичний приклад того, як навіть найсміливіші ідеї можуть розбитися об реалії ринку та складність людських звичок.
Дівчата - роботи реалізують Ваші сміливі фантазії. Це не вигадка, це тривожна реальність
Ще не розуміючи психологічний портрет своєї цільової аудиторії, Метт Макмаллен створив компанію Abyss Creations Realbotix, яка стала провідним виробником силіконових дівчат RealDoll в Америці. Тепер він продає від 400 до 500 ляльок щороку за ціною від 4 тисяч доларів за базову модель до 50 тисяч доларів за спецзамовлення.