26.12.2017 Оновлення 19.05.2026
Страх бути похованим живцем був досить поширеною фобією в XIX столітті, але витоки цього страху сягають ще в довікторіанську епоху. В 1742 році Жан-Жак Брюйєр опублікував дисертацію «Про невизначеність ознак смерті і зловживання швидкими похоронами», описавши в ній понад 250 випадків клінічної смерті. Європу охопила тафофобія - боязнь поховання живцем.
В 1772 році герцог Мекленбурзький запровадив обов'язкове відтермінування похорону до третього дня після смерті для запобігання можливого похорону живої людини.
Тафофобія - одна з базових фобій людської психіки. На цей психічний розлад страждало багато відомих людей: Микола Гоголь, Марина Цвєтаєва, Артур Шопенгауер, Вілкі Коллінз, Ганс Християн Андерсен та інші.
Саме ця фобія призвела до того, що, починаючи з другої половини XIX століття і аж до 1934 року в країнах Європи і Північної Америки патентували і виробляли «безпечні труни».
Такі труни були обладнані спеціальними механізмами, що давали змогу «випадково похованому» отримати доступ до повітря, подати сигнал людям «зверху» і організувати зв'язок (можливість спілкуватися) доти, доки працівники кладовища не відкопають випадково поховану людину.
Одну з перших «безпечних трун» сконструював винахідник Еммануїл Нобель - батько Альфреда Нобеля, винахідника динаміту і засновника Нобелівської премії. На жаль, і батько, і син Нобелі теж страждали на тафофобію.
Тим, у кого був сімейний склеп, було простіше. Можна було просто обмежитися «пристроєм сповіщення» (наприклад, молотком), стукіт якого сповіщав цвинтарних робітників, що в труні ще хтось живий. Крім того, у склепі завжди можна було залишити для «небіжчика» якусь їжу та воду. А ось тим, у кого склепу не було, пропонували придбати іноваційну домовину.
Один із перших відомих американських патентів цього напряму – труна з сигнальним прапоцем Крістіана Ейзенбрандта 1843 року (patent
US 3,335) під назвою Life-preserving coffin in doubtful cases of death. Система сигнализації була механічною: до руки «небіжчика» кріпився шнур, з’єднаний із пружинним важелем на поверхні. Найменший рух рукою вивільняв засувку і над могилою миттєво підіймався металевий прапорець. Кришка труни також була оснащена клапаном для доступу повітря, який відкривався одночасно з сигналом.
Цікава конструкція Франца Вестера, 1868 року (patent US 81,437) під назвою Improved Burial-Case (Вдосконалений поховальний кейс). Вестер придумав систему з дзвоником, мотузкою та скляною трубкою-перископом. У верхній частині трубки знаходився дзвіночок для подачі сигналу. Але головною фішкою було скляне віконце та система дзеркал, через які родичі або доглядач кладовища могли зазирнути всередину могили, щоб переконатися, що обличчя небіжчика не змінилося.
«Безпечна труна» коштувала вельми недешево. Її купувала людина з тонкою організацією психіки (читай, псих) задовго до смерті. Найцікавіше, що свідчень про те, що ці засоби порятунку дійсно комусь допомогли, виявлено не було.
На ілюстрації зображено Девайс для індикації життя похованої людини Джона Крічбаума із Янгстоуна (штат Огайо). Вын запатентував його у 1882 році. Як бачимо, конструкція непроста. Але чим складнішим і дорожчим був «механізм захисту», тим простіше було продати його клієнту. Нічого не поробиш, на власному житті економити не прийнято.
Врешті-решт, розвиток медицини та винайдення стетоскопа мали б зробити ці патенти частиною історії технічних курйозів, проте ні. Як кажуть у маркетингу, якщо є цільова аудиторія – має бути продукт. Тож ідеї щодо порятунку «уявних мерців» реєструються в патентних бюро і в наші дні, де на зміну мотузкам із дзвониками прийшла електроніка.
Серед сучасних «знакових» розробок треба відзначити модель винахідника із Перуджі (Італія) Фабріціо Казеллі 1995 року.
Казеллі запатентував «супер-труну», яка не тільки захищала від поховання живцем, але і гарантувала воскресіння у разі повернення душі померлого з того світу до свого тіла. Це був справжній технологічний хаб. Труна включала:
- Тривожну кнопку
- Систему двостороннього зв'язку (інтерком)
- Ліхтарик та балон з киснем
- Монітор серцебиття та навіть кардіостимулятор.
Девайс був не просто паперовим патентом, це був реальний прототип, що пропонувався під замовлення та наробив багато галасу в медіа в середині 1990-х.
Продукт звичайно не дійшов до масового заводського виробництва. Це була ексклюзивна пропозиція для тих, хто страждав на важку форму тафофобії. Казеллі наголошував, що його винахід - це передусім «психологічний комфорт». Він казав, що клієнт платить не за можливість вилізти з могили, а за спокійний сон при житті, знаючи, що «вихід є». Ціна такого "психологічного комфорту" становила близько 4 500 доларів США.
Попри величезний інтерес з боку журналістів (про Казеллі писали провідні видання світу), реальних даних про масові продажі немає. Винахідник стверджував, що отримав сотні запитів, але на практиці модель залишилася скоріше дорогим нішевим продуктом та маркетинговим феноменом. Перешкодою для покупців була не лише ціна, а й юридичні та технічні складнощі: наприклад, як забезпечити стабільний сигнал зв'язку крізь шар землі та бетону, і хто саме мав моніторити сигнал «SOS» протягом десятиліть після поховання?
Ну і наостанок, один із найсвіжіших патентів, що стосується безпосередньо виявлення життя в труні. Він був зареєстрований у США 11 листопада 2014 року (патент US 8884768 B2). Отримав цей патент Абдулрейда Абдулрасул Алсаффар із Мубарак-аль-Кабіру (Кувейт). Свій винахід він назвав Portable alarm system for coffins (Портативна система сигналізації для трун).
Винахідник запропонував систему з порожнистим валом, бездротовим передавачем на поверхні та датчиками всередині, які дозволяють людині, що помилково опинилася під землею, подати сигнал про допомогу персоналу кладовища.
Ну що можна сказати? Якщо у вас виникають цікаві ідеї на цю тему – Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій чекає на вас!
Валерій Пичко для STARTUP NEWS
25 Прогнозів, яким не судилося збутися.
Цікаво оцінювати футурологічні висловлювання лідерів думок минулого часу. Час минув, «майбутнє» вже настало, щось збулося, а щось ні. І що більше часу минуло, то цікавіше оцінювати передбачення. Чиїсь прогнози виявилися пророчими, а хтось проявив свою недалекоглядність. Ось невеличка підбірочка таких «прогнозів», які зараз можуть викликати лише посмішки.
Маленьки історії старих патентів
Якщо провести невеличкий патентний пошук у ресурсі Google Patents, можна знайти багато цікавого, дивного та веселого. Для прикладу - декілька маленьких історій про кумедні патенти, термін дії яких вже вичерпано.
Технологічне безумство: Найдивніші ґаджети CES 2026, які змусять вас запитати «Навіщо?
Виставка споживчої електроніки (CES) у Лас-Вегасі завжди була місцем, де межа між геніальністю та абсурдом стає дуже тонкою. Але 2026 рік, схоже, вирішив перевершити всі очікування. CES 2026 вкотре доводить — ми живемо в епоху, де «можна зробити» набагато важливіше, ніж «чи варто це робити»...
Kirin - електрична сільничка без солі
Ложка, яка робить їжу солонішою на смак, а "мівіну" смачнійшою вийшла у продаж на ринки Японії. Цікаво, що запуск ложки "Kirin" у виробництво став провісником першої комерціалізації технології, яка свого часу отримала Шнобелевську (Іг-нобелевську) премію.
Antarctic Snow Cruiser. Історія поразки
Історія про те, як спроба досягти Південного полюса на високотехнологічному снігоході Snow Cruiser у 1939-1940рр закінчилася колосальним провалом.
«Ізолятор» - стартап 1925 року
Перший медичний девайс для лікування синдрому дефіциту уваги та гіперактивності був створений у 1920-ті роки. Він призначався для поліпшення уваги і не дозволяв пацієнтові відволікатися на зовнішні подразники...
Crescent Dunes. Як провалився найбільший проєкт століття в сонячній енергетиці
Ця історія про те, як провалився найбільший у світі проєкт сонячної енергетики. Ніхто не сумнівається в тому, що сучасні сонячні енергетичні системи (фотоелектричні, теплові та інші) мають багато переваг порівняно з традиційними джерелами енергії. Однак про «темний бік» сонячної енергії говорять рідко.
Пиво буває різним, або чи може бути пиво міцніше горілки?
На сьогоднішній час чемпіонами з приготування найміцнішого (натурального!) пива на планеті є пивовари-новатори Льюїс-Шанд і Джон Маккензі з Шотландії. У 2013 році вони зварили пиво "Snake Venom" (зміїна отрута), міцністю 67,5%! Зварили і поставили крапку в міжнародних "пивних перегонах".
Дівчата - роботи реалізують Ваші сміливі фантазії. Це не вигадка, це тривожна реальність
Ще не розуміючи психологічний портрет своєї цільової аудиторії, Метт Макмаллен створив компанію Abyss Creations Realbotix, яка стала провідним виробником силіконових дівчат RealDoll в Америці. Тепер він продає від 400 до 500 ляльок щороку за ціною від 4 тисяч доларів за базову модель до 50 тисяч доларів за спецзамовлення.