10 березня 2000 року технологічний індекс Nasdaq досяг історичного максимуму: 5 048 пунктів. Через десять днів ринок почав валитися, а квітень став місяцем паніки – почалася одна з найбільших фінансових криз у світі технологій – так званий крах бульбашки доткомів. Однак все по-порядку.
У 1990-х інтернет-компанії стрімко набирали популярності, відкриваючи нові можливості для бізнесу. Однак більшість з них не приносила реального прибутку. Їх цінність базувалася лише на популярності та вірі в те, що технології змінять світ.
У першій половині 90-х популярність персональних комп’ютерів в Америці була настільки велика, що в 1994 році третина американських родин вже мала персональні комп’ютери. Проте їх використання суттєво відрізнялося від теперішнього. Перші комп’ютери слугували переважно для роботи, навчання чи ігор (мережа Інтернет тільки починала розвиватися).
В ті часи Стенфорд тільки починав ставати одним з центрів технологічної індустрії США. Потрапивши туди студенти одразу відчували вплив середовища і знайомились з інноваційним підприємництвом. Через кілька років студенти саме Стенфордського університету стануть власниками найуспішніших технологічних компаній Америки.
На той момент компанія Netscape Communications була на піку популярності. Її браузер Netscape Navigator утримував 80% ринку. Тобто вісім користувачів з десяти мали на своєму комп’ютері цей браузер. Тому саме Netscape Navigator став одним з факторів появи та популярності компаній, чия бізнес-модель цілком ґрунтується на роботі в Інтернеті.
Справжній фурор трапився, коли 5 липня 1995 року фінансовий аналітик Джеф Безос офіційно запустив компанію Amazon, яка продавала книги в Інтернеті.Того ж року програміст П’єр Омідьяр запустив AuctionWeb – онлайн-аукціон, що згодом став eBay. Спочатку це був просто експеримент, але коли першим проданим лотом став зламаний лазерний вказівник, Омідьяр зрозумів, що створив щось більше, ніж хобі.
Amazon та eBay розвивалися космічними темпами, кожного кварталу примножуючи кількість користувачів. Їхній успіх став сигналом для всіх, хто розумівся на технологіях: Інтернет став місцем, де можна вести бізнес. Це був новий ринок з необмеженими можливостями.
Між 1995 і 2000 роками з’являються сотні інтернет-компаній. У той час здавалося, що додавання ".com" до назви автоматично гарантує успіх. Нові бізнеси охоплювали найрізноманітніші сфери: електронну комерцію (eBay, Pets.com), медіа (Yahoo, Salon.com), соцмережі (TheGlobe.com, GeoCities) і навіть доставку (Webvan, Kozmo.com).
На хвилі загального ажіотажу будь яка інтернет-компанія компанія могла швидко набрати популярності та привернути увагу інвесторів, які вже були готові вкладати в будь-який бізнес, пов’язаний з Інтернетом. Тоді вже всі знали про eBay чи Amazon, тому було достатньо пояснити, що нова компанія, наприклад, буде працювати за аналогічною моделлю.
Бум доткомів мав одну характерну рису, яка простежувалася майже в кожній новій інтернет-компанії: прагнення швидко стати великими. Цю стратегію сформулював Джефф Безос, який порівняв інтернет-комерцію із золотою лихоманкою. Саме тому було важливо зайняти найвигідніші "ділянки" ринку.
Таким чином для власників доткомів головним завданням стало завоювання ринку і збільшення продажів, а прибуток відходив на другий план. Компанії робили ставку на маркетинг і рекламу, що закріплювали їхнє позиціонування, а система знижок і програм лояльності допомагала залучати нову аудиторію.
Зрештою, інтернет-бізнес привернув увагу інвесторів та аналітиків з Wall Street. Вони могли не розумітися на нових технологіях, але стрімке зростання доткомів і їх популярність зробили ці компанії привабливими для інвестицій.
У серпні 1995 року Netscape Communications провела надзвичайно успішне IPO (перший публічний продаж акцій) всього через 16 місяців після заснування. Її акції планували продавати по 14 дол. за штуку, але в останній момент стартову ціну подвоїли.
У вересні 1998 року публічною компанією стала eBay. У перший день після IPO її акції зросли з 18 дол. до 53 дол. Подібна історія трапилася і з Webvan: у листопаді 1999 року компанія залучила 375 млн дол. під час первинного розміщення акцій. Хоча її оцінили 4,8 млрд дол., на той момент річний дохід становив лише 395 тис. дол., а збиток перевищував 50 млн дол.
Чим більше медіа публікували таких історій, тим більше з’являлося охочих створити подібний бізнес та інвестувати в нього. Наприкінці 1990-х розвиток класичного доткому виглядав так.
Виникав стартап, який мав тільки MVP (мінімально життєздатний продукт) та ідею заробітку в інтернеті. Його засновники отримували перші венчурні інвестиції. Компанія збільшувала штат, запускала рекламу, отримувала користувачів. Через кілька раундів інвестицій фірма йшла на біржу. Після успішного IPO ціна на її акції та капіталізація зростали, хоча компанія мала лише сайт і кілька тисяч користувачів, а прибуток був або малий, або відсутній. Її зростання забезпечували хайп у медіа, необґрунтовані прогнози аналітиків і масове скуповування акцій дрібними інвесторами. Проте в компанії ніхто й не думав про реальні заробітки.
Сотні компаній проводили IPO. Тільки в 1999 році відбулося 457 первинних публічних розміщень акцій, більшість з яких були пов'язані з інтернет-компаніями. Утім, тільки маленька частка з них проіснувала понад три роки.
На межі тисячоліть ажіотаж навколо інтернет-компаній досяг піка. Здавалося, що інвестиції можна було залучити на будь-яку ідею, яка хоч якось асоціювалася з онлайн-бізнесом. Цьому сприяла економічна ситуація в США: на початку 1990-х ФРС знизила ставку з 9,8% до 3%, безробіття впало нижче 4%, а венчурні інвестиції зросли. Економіка США стабільно розвивалася: ВВП країни щороку зростав у середньому на 3%, що позитивно впливало на рівень доходів населення.
Телебачення розказувало американцям, що економіка зростає, а фондовий ринок демонструє рекордні показники. Паралельно вони читали новини про IPO eBay, Amazon, Netscape, чиї акції зростали шаленими темпами. Таких компаній ставало дедалі більше.
На тлі традиційних способів інвестування – депозити, нерухомість, золото – фондовий ринок здавався безальтернативним фаворитом. Ба більше, ніхто не звертав уваги на базові фінансові показники, зокрема на співвідношення ціни акцій до прибутку компанії. Більшість стартапів витрачали більше, ніж заробляли. Вони переконували, що головне – це трафік, кількість кліків та обсяги продажів, а прибутки прийдуть згодом. У результаті частка активів американських домогосподарств, вкладених у фондовий ринок, стрімко зростала.
У другій половині 1990-х ситуація з фінансуванням дотком-компаній нагадувала фінансову піраміду. Аналітики з Wall Street, навіть розуміючи, що бізнес-модель тієї чи іншої компанії збиткова, радили вкладати в неї гроші. Популярність зростала, а отже, росла ціна акцій.
10 березня 2000 року технологічний індекс Nasdaq досяг історичного максимуму: 5 048 пунктів. Саме тоді, коли ринок був на піку, кілька провідних високотехнологічних компаній, таких як Dell і Cisco, почали продавати свої акції у великих кількостях. Це призвело до паніки продажів серед інвесторів.
Через десять днів ринок почав валитися. Спочатку це виглядало як звичайна корекція, але за кілька тижнів стало зрозуміло, що попередньої віри в доткоми інвестори більше не мали. Тепер їх цікавили реальні прибутки, але їх не було.
Квітень 2000 року став місяцем паніки. Акції Amazon, Yahoo, eBay, які ще недавно здавалися непохитними, падали на десятки відсотків. Навіть ціни на акції таких великих компаній, як Intel, Cisco і Oracle впали більш ніж на 80%. Дрібніші гравці зникали ще швидше: інвестори продавали все, що мало ".com" у назві. Pets.com, eToys, Webvan, theGlobe.com – усі ці компанії існували лише завдяки інвестиціям, а їхні бізнес-моделі трималися на обіцянках про майбутнє.
Причиною різкого падіння фондового ринку стала також загальна економічна ситуація в США. Зростання інфляції змусило ФРС підвищити облікову ставку з 4,8% до 6% протягом року. Хоча це зростання не виглядало критичним, воно мало значний вплив на економіку, адже до цього низькі ставки стимулювали споживчі витрати.
Американці активно брали кредити, витрачаючи більше, ніж заробляли. Обсяг споживчих кредитів зріс з 800 млрд дол. у 1991 році до 1,7 трлн дол. у 2000-му. Іпотечне та корпоративне кредитування також різко зросло, що робило економіку вразливою до підвищення ставок.
Підвищення вартості запозичень зробило інвестиції в ризиковані активи менш привабливими, що спричинило відплив капіталу з фондового ринку. Це особливо вдарило по дотком-компаніях, які мали слабкі фінансові показники та залежали від венчурного капіталу. Інвестори почали виводити кошти і фондовий ринок швидко втратив довіру до технологічного сектору, що призвело до краху багатьох компаній.
Сотні стартапів збанкротували. Дотком-криза стерла з ринку трильйони доларів і залишила понад 200 тис. тисячі людей без роботи.
Серед стартапів попавших «під раздачу» були не тільки авантюрні проєкти, але і багато непоганих стартапів, але залишившись без надій на фінансування дуже важко було виплити на поверхню.
Один з прикладів – онлайн –радіостанція Pandora, що була заснована 1999 року Тімом Вестергреном.
Стартап розробив запатентований метод аналізу музики, який Вестергрен назвав "музичним геномом". Такий "геном" давав змогу користувачам створювати свої онлайн-радіоканали на основі рекомендацій програмного забезпечення. Зараз подібні технології використовують багато онлайн-радіостанцій, але Pandora була першою.
Стартап готувався закрити інвестиційний раунд, коли раптово лопнула бульбашка доткомів. Незважаючи на загальний відчай, засновник не втратив надії на те, що йому вдасться знайти інвестування. Але після краху доткомів інвестори боялися вкладати гроші в IT-сферу. Венчурні капіталісти відкинули пропозиції Тіма Вестернрена близько 350 разів. Неприємності просто переслідували стартап. Він зіткнувся з банкрутством, торгувався зі стурбованими кредиторами, на нього подавали до суду співробітники, а угоди провалювалися в останню хвилину.
Засновнику довелося повідомити співробітникам, що він не в змозі їм платити, але вірить в успіх стартапу. Багато хто звільнився, але частина співробітників повірили засновнику і залишилися, погодившись працювати безкоштовно. І це рішення окупилося - 2011 року Pandora стала публічною компанією.
А який СУХИЙ ЗАЛИШОК?
Схоже, що світ погано засвоїв уроки першої інтернет-бульбашки.
Після пандемії весь світ перейшов в Інтернет. Ціни на акції технологічних компаній знову різко зросли.
Кількість стартапів, які розвивають технології штучного інтелекту, збільшується з кожним роком. За даними таких аналітичних компаній, як CB Insights або Crunchbase, в світі вже існують кілька тисяч стартапів, що працюють в галузі штучного інтелекту.
На сьогодні такі стартапи та компанії отримують значне фінансування. Якщо у 2021 році інвестиції в ШІ-компанії по всьому світу склали понад $66.6 мільярдів, то за прогнозами CB Insights у 2025 році інвестиції в стартапи, які використовують ШІ для автоматизаціі процесів, обробку даних та інші технології, можуть скласти більше ніж $200 мільярдів.
Але цікаво, що коли венчурна фірма MMC з Лондона проаналізувала діяльність 2830 європейських стартапів, які були класифіковані як компанії, що використовують технології штучного інтелекту, виявилося, що тільки 1580 з них точно відповідали цьому опису.
Девід Келнар, керівник відділу досліджень MMC, зазначив, що фахівці розглянули кожну компанію, її матеріали, їхній продукт, вебсайт і документацію щодо продуктів, і в 40% випадків не знайшли доказів про реальне використання ШІ.
Ситуація, що склалася на інвестиційному ринку, призвела до того, що стартапи, які працюють у сфері штучного інтелекту, залучають у свої раунди фінансування значно більше коштів, ніж інші технологічні стартапи, і водночас інтерес до таких інноваційних проєктів з боку інвесторів продовжує збільшуватися. Це і призводить до того, що багато технологічних стартапів вважають за краще позиціонувати себе, як компанії, що використовують технології ШІ, хоча насправді такими не є.
Ми бачимо, що компанії створені за схемою Піца-Пиво-2компа та бізнес-моделлю обіцянок знов активно виходять на ринок інвестування, а захоплення інвесторів ШІ-технологіями може перетворитися на ще одну кризу доткомів.
