Ім'я американця Ісаака Зінгера (26.10.1811 - 23.07.1875) асоціюється насамперед із винаходом знаменитої швейної машинки Зінгер. Однак Ісаак не був винахідником швейної машинки, він просто поєднав в одній конструкції найвдаліші технічні знахідки попередників і дещо їх удосконалив. Голку з вушком біля вістря вигадав австрійський кравець Йозеф Мадерспегер, човниковий пристрій - американець Волтер Гант, а перші швейні машинки з протяжкою тканини - американець Еліас Хоу. Але саме Ісаак Зінгер зміг поєднати всі ці винаходи та організувати успішну реалізацію готового продукту.
Ісаак Зінгер був не тільки хорошим механіком, талановитим менеджером і маркетологом. Він був, як зараз кажуть, засновником team-лідером найуспішнішого стартапу Америки того часу.
Саме стартапу, тому що «ап» у старту виробництва нових швейних машинок був дійсно стрімким. Незважаючи на те, що вартість виробу спочатку була вельми висока ($100), Зінгер зумів правильно позиціонувати свій товар.
Швейні машинки пропонувалися не тільки в сегменті В-2-С (кінцевим споживачам), а й у сегменті В-2-В (швейним виробництвам). Першим замовникои 30 машинок Зінгера стала фабрика з виробництва сорочок. Це було в 1850 році.
Через вісім років у «Singer Manufacturing Company» вже було 4 заводи в штаті Нью-Йорк, а випуск продукції сягав 3000 машинок на рік. До 1863 року він зріс до 20000 на рік, а вже в 1875 кількість виробленої продукції перевалила за 200 тисяч одиниць. Що ж спричинило таку популярність виробу?
З одного боку - технічна досконалість. Зінгер перший придумав розміщувати човник горизонтально (нитка перестала заплутуватися), спроєктував стіл-дошку для розміщення тканини і лапку-притиск (це дало змогу робити безперервний криволінійний шов), і головне - встановив ножну педаль, звільнивши швачці обидві руки.
З іншого боку - інноваційна схема маркетингу і передові методи виробництва.
Зінгер перший придумав систему мережевого маркетингу для продажу виробу. Він придумав продавати виріб у кредит і з відстрочкою платежу.Він перший придумав схему «Принеси стару машинку іншого виробника й отримай знижку в 50 доларів на нову машинку Зінгер».
Розуміючи, що ціна в 100 доларів була недоступна широкому загалу (середня зарплата американця була 4 долари на тиждень), Зінгер розпочав здавати свої машинки в прокат.
Він першим застосував те, що згодом було названо «конверсією оборонної промисловості».Використовуючи передові технології зброярного виробництва і застосувавши конвеєрну схему виробництва, він зміг зменшити собівартість продукції в 10 разів!
Швейна машинка стала не розкішшю, а невід'ємною частиною повсякденного життя більшості американців.
Крім того, він першим витратив 1 млн. доларів на рекламу своєї продукції, завдяки якій швейна машинка «Зінгер» стала одним із символів Америки.
Реклама швейних машинок була організована дуже правильно.Вона призначалася виключно цільовій аудиторії, тобто жінкам.Біля вікон фірмових магазинів компанії Зінгер сиділи юні красуні і працювали на швейних машинках, демонструючи, що користуватися виробом дуже просто.Рекламні оголошення поширювалися виключно в тих місцях, які відвідували жінки.
Але найголовніше - швейна машинка була ще й прикрасою інтер'єру. До Зінгера нікому на думку не спадало прикрашати швейний агрегат чавунними завитками і розписувати візерунками.
Ісаак Зінгер започаткував франчайзинг, передаючи іншим компаніям право на продаж і ремонт швейних машинок на певній території США. Крім того, було впроваджено потужну систему постпродажного сервісу.
Зінгер першим запропонував конкурентам не судитися через патентну чистоту виробу, а об'єднати свої патенти в патентний пул. До нього так ніхто не робив.
У 1867 році «Singer Manufacturing Company» відкрила першу закордонну філію в Шотландії. Потім було відкрито філію в Німеччині на заводі Віттенберга. Саме ця філія поставляла швейні машинки в Російську імперію. Вони там були настільки популярними, що на початку XX століття фірма відкрила в країні понад 3000 магазинів - запаморочлива цифра навіть за теперішніх часів. Досить довго була поширена помилка, що «Зінгер» - це німецька фірма.
Щоб задовольнити всіх жителів імперії, які бажали придбати швейну машинку, транснаціональна корпорація «Зінгер» побудувала завод у підмосковному Подольську. Він доповнив своїми потужностями німецьку фабрику. А в Санкт-Петербурзі на Невському проспекті з'явився навіть «Будинок Зінгера».
Проєкт представництва Зінгера передбачав 11 поверхів, проте під натиском громадськості будинок довелося «вкоротити» до семи поверхів.
Під час будівництва будинку були застосовані найсучасніші технології. Наприклад, уперше в Росії було застосовано металеві перекриття і каркаси, що дало змогу спорудити величезні вікна-вітрини по фасаду будівлі.
Побудована будівля викликала двояку оцінку. Багатьох дратувала вежа з глобусом, яка донині вінчає «Будинок Зінгера». Цей глобус, розміром 2,8 м у діаметрі, був розташований точно по лінії пулківського меридіана і наочно демонстрував усім глобальний розмах компанії та її перевагу над конкурентами.
Але як би «Зінгер» не намагався обставити конкурентів, ті не здавалися. Навпаки, суперництво між виробниками дало поштовх до подальшого вдосконалення машинок. Протягом ось уже 200 років не припиняється постійна гонка технологій. «Singer», “Pfaff”, “Elna”, “Brother”, “Toyota”, “Janome”, “Husqvarna”... Ці “кити” боролися й борються між собою, вигадують нові функції, покращують старі, реєструють дедалі нові й нові патенти, безліч дизайнерів працюють над зовнішнім виглядом машинок.
На жаль, компанії Зінгер не вдалося вписатися в сучасну маркетингову моду, що вимагає кожного сезону випускати на ринок новий продукт. Тому все частіше споживачі, вибираючи швейну машинку, віддають перевагу іншим маркам.
STARTUP NEWS